Суперечки щодо використання таємних записів та несанкціонованих матеріалів завадили прем'єрі в Японії документального фільму «Чорні щоденники». Ця стрічка — хроніка режисерки Сійорі Іто про її власне зґвалтування та боротьбу за притягнення кривдника до відповідальності.

Фільм був номінований на Оскар, отримав нагороди на близько двадцяти міжнародних фестивалях, був розповсюджений щонайменше у 50 країнах та доступний на платформах поза межами Японії. Проте, Йоко Нісіхіро, адвокатка, яка представляла Іто понад вісім років у юридичній битві проти Норіюкі Ямагучі, впливового журналіста, близького до верхівки правлячої Ліберально-демократичної партії (ЛДП), тепер вимагає перемонтувати фільм для захисту особистості кількох ключових свідків.

Також вона просить вирізати кадри, зняті в ніч на 3 квітня 2015 року камерами спостереження готелю Sheraton Miyako Tokyo. На них видно прибуття таксі з Іто, тодішньою стажеркою агентства Reuters, та Ямагучі, кореспондентом телеканалу TBS (Tokyo Broadcasting System) у Вашингтоні. Іто, якій на той час було 25 років, прийняла запрошення на вечерю для обговорення можливої роботи. У документальному фільмі вона розповідає, що відчула запаморочення перед тим, як сісти в таксі. Режисерка опублікувала заяву, в якій просить вибачення за використання записів без дозволу причетних осіб та анонсує перемонтовану версію, хоча наполягає, що використання матеріалу відповідає «суспільному інтересу».

Відео з готелю показує, як Ямагучі майже хвилину бореться з Іто всередині таксі, перш ніж йому вдається витягти її з машини та пронести через вестибюль, оскільки жінка, яка виглядає одурманеною, ледве може йти. Іто розповідає, що прокинулася майже через шість годин, коли Ямагучі був на ній. Звільнившись і благаючи повернути їй спідню білизну, вона покинула готель.

Недостатність доказів та високий статус кривдника — а також ймовірне втручання впливових політичних сил — завадили просуванню її заяви в кримінальному судочинстві. Іто, яка з самого початку своєї одіссеї робила нотатки та таємно записувала розмови з прокурорами та слідчими через страх, що їй не повірять, вирішила оприлюднити свою справу на пресконференції у травні 2017 року.

Її рішення, незвичне для країни, де страх соціальної стигматизації відображається у майже символічній кількості заяв про сексуальне насильство (близько 5%, порівняно з 8% в Іспанії), збіглося зі світовим піднесенням руху #MeToo. Того ж року Іто опублікувала свою книгу «Black Box Diaries» («Щоденники чорної скриньки»), назва якої посилається на метафору, використану одним із прокурорів для опису складності справи, і яку Іто пов'язала з непрозорістю японської судової системи у справах про сексуальні злочини. Два роки потому, у грудні 2019 року, цивільний суд у Токіо зобов'язав Ямагучі виплатити Іто компенсацію в розмірі 3,3 мільйона єн (близько 20 000 євро) за сексуальне насильство та стосунки без згоди.

За словами адвокатки Нісіхіро, відео прибуття таксі було надано готелем як доказ за умови, що його не використовуватимуть поза юридичною сферою. «Іто підписала цю обіцянку, і, довіряючи їй, я також її підписала», — заявила Нісіхіро пресі в Клубі іноземних кореспондентів Японії (FCCJ) 20 лютого, незабаром після оголошення номінацій на Оскар. «Я боюся втратити довіру і не зможу надалі підтримувати жертв сексуального насильства», — зазначила вона.

Адвокатка пояснила, що дізналася про існування фільму, коли «Чорні щоденники» було відібрано для фестивалю Sundance у грудні 2023 року. Вона змогла побачити його у 2024 році на показі в університеті й була здивована, виявивши, що Іто також записувала телефонні розмови з нею без дозволу. «Я була спустошена», — запевнила вона.

Протест Нісіхіро поширюється на сцени, де з'являється таксист, описуючи маршрут тієї ночі, та ті, де детектив натякає на втручання вищих сфер для захисту Ямагучі, друга тодішнього прем'єр-міністра Сіндзо Абе та автора двох біографічних книг про впливового націоналістичного політика, застреленого під час виборчого мітингу в липні 2022 року. Голос детектива, ідентифікованого як «Слідчий А», чути без спотворення, коли він розповідає, як його з іншими поліцейськими відправили до аеропорту Токіо для затримання Ямагучі, але він отримав дзвінок від свого начальника, який скасував операцію в останній момент.

Коментуючи позицію Нісіхіро, адвокат у кримінальних справах Дайсуке Сугіяма нагадує, що адвокати можуть запитувати інформацію лише через необов'язкові запити і мають «обмежені можливості» для отримання доказів. Сугіяма пояснює, що «залежність від співпраці третіх сторін вимагає підтримки довіри, оскільки, якщо її втратити, їхня здатність ефективно вести судові процеси постраждає».

Деякі ЗМІ закликали якнайшвидше змінити фільм, щоб японська громадськість могла обговорити соціальну проблематику, висвітлену в документальній стрічці. В одній із парламентських сесій, показаних у фільмі, депутат критикує законодавство, «засноване на патріархальних цінностях», яке «дозволяє довести зґвалтування лише за наявності тяжкого фізичного насильства та погроз, а не за відсутності згоди». В іншому моменті Іто показує, що підкреслила у своєму записнику «110 років» віку японського закону про зґвалтування (1907 року) та «13 років» віку сексуальної згоди, одного з найнижчих у світі. У червні 2023 року Японія підвищила вік сексуальної згоди до 16 років та визнала незаконними всі сексуальні стосунки без згоди без винятку.

Фахівець із соціології медіа Університету Ріккіо, Хіройосі Сунакава, запевняє, що суперечка щодо неавторизованого відео є вторинною, і що дебати мають сприяти покращенню управління правами на зображення, які, на його думку, у цьому випадку є «абсолютно необхідними». Він додає, що ця суперечка «підтверджує складність викриття сексуальних злочинів у Японії» — країні, яка, підкреслює він, посідає 125 місце у світовому індексі гендерної нерівності. Представник дистриб'ютора фільму Star Sands повідомив, що про плани дистрибуції для Японії говорити ще зарано.