Декількома словами
Іспанська акторка Лаура Вайссмар, лауреатка премії Гойя, поділилася своїми думками про славу, соціальні мережі та критерії вибору ролей. Вона переконана, що талант важливіший за кількість підписників, і щаслива, що визнання прийшло до неї не в юності.
Лаурі Вайссмар 32 роки, і вона щойно пережила низку тріумфів: отримала премію Гойя за роль у фільмі «Сальве Марія» та знялася в успішному блокбастері «Лоc Аітас». Акторка зізнається, що рада тому, що такий успіх прийшов до неї саме зараз, а не в молодості.
«Коли мені буде 8десят років, я не пошкодую про погані ролі чи вечірки, але пошкодую про години, проведені в телефоні. Це порожній час. Тому я хочу відключитися максимально», — каже Лаура Вайссмар. Акторка показує свій телефон і пояснює, що встановила платний додаток, який обмежує використання соціальних мереж до півгодини на день. Хоча раніше вона й так проводила в мережах небагато часу, тепер він скоротився вдвічі.
На запитання, чи не боїться вона втратити ролі через недостатню активність у соцмережах, Вайссмар відповідає рішуче: «Якщо мене обирають лише за число підписників, така роль мені не потрібна, нехай її віддадуть комусь іншому. Такий тип кіно мене не цікавить».
Зараз Вайссмар почувається впевнено, а страхи та травми минулого, за її словами, пропрацьовані. Її не хвилюють фоловери чи відомість. Головне — багато працювати, розвиватися, вчитися і надолужити згаяні роки. «Я так рада, що це сталося зараз…» — каже вона про свою першу головну роль, роботу у фільмі Мар Колль «Сальве Марія» та медійність, що на неї звалилася. «Пощастило, що це не сталося раніше. Я навчилася справлятися зі своєю невпевненістю і на знімальному майданчику не обороняюся під час критики. Коли бачу молодих, більш вразливих акторок, думаю: “Бідненькі!”. Добре, що зі мною це не сталося в їхньому віці, я б впоралася жахливо».
Лаура Вайссмар народилася в Таріфі, де познайомилися її батьки — швейцарець та італійка. Але акторка не вірить у поняття національності: «Я не відчуваю себе належною до жодної країни, якщо я щось і є, то це європейка». Вайссмар говорить шістьма мовами (іспанською, каталанською, італійською, німецькою, англійською та французькою) і перші десять років життя провела в подорожах Європою та США. У підлітковому віці вона попросила батьків оселитися в Барселоні, де й закінчила школу. «До цього ми ніде не жили довше трьох років поспіль, і мені потрібно було хоч якось пустити коріння», — згадує вона.
Останні місяці Вайссмар активно бере участь у промо — вийшов фільм Борхи Кобеаги «Лоc Аітас», де вона зіграла німецького тренера з художньої гімнастики Ніну. Також вона відвідує церемонії нагородження, де «Сальве Марія» отримала високі оцінки: премію Feroz як найкраща драма, премію Гойя за найкращий адаптований сценарій, а також дві премії Gaudí — за найкращий адаптований сценарій та найкращу молоду акторку. Завдяки цьому фільму вона відчуває, що подолала «скляну стелю» і тепер на кастингах на неї дивляться по-іншому. Гойя, за її словами, став свого роду сертифікатом справжності. «Тепер я вірю в себе. Частина мене заспокоїлася. Я довела собі, що можу це зробити».
У фільмі Мар Колль Вайссмар грає тридцятирічну жінку в післяпологовому періоді, яка стає одержима новиною про вбивство немовлят: француженка вбиває своїх десятимісячних близнюків. Її героїня постійно ставить собі питання, що штовхнуло ту жінку на це, і чи може таке статися з нею. «Було дуже важко мати ці темні думки, коли на руках шеститижнева дитина, яка не знає, що це вигадка і ти граєш. Але мені не склало труднощів співпереживати цьому. Я ідеально зрозуміла, як людина може опинитися в такому крихкому ментальному стані, коли плутаєш почуття до того, кого начебто маєш любити найбільше у світі».
Вона визнає, що не боїться торкатися таких почуттів. «Думаю, це через те, як я росла, через дуже неблагополучну сім'ю… Я направила частину свого страждання в мистецтво, і це неймовірно терапевтично. Біль і травми набагато універсальніші, ніж ми думаємо. Я не мати, не була в депресії… але у мене був інший життєвий досвід, і біль в підсумку той самий, хоча й приходить з різних місць».
Після багатьох років другорядних ролей у серіалах та фільмах, а також активної роботи в театрі — саме у виставі її помітила Мар Колль — це стало її великим шансом. «Спочатку я відчувала себе самозванкою. Думала: “Ось, ти так хотіла головну роль. Тепер отримала і не впораєшся”. Знаєте, що відбувається? Коли тобі не дають можливості, ти сама сумніваєшся у своїх силах. Довгий час я не дозволяла собі говорити, що хочу бути акторкою. Казала собі: “Що за маячня, навіщо тобі це, у тебе не вийде”». Зараз Лаура знімається в першому фільмі Марти Матуте «Я не помру від любові» — сімейній драмі, яку вважає «чудовим проєктом», і почувається щасливицею. «Розваги — це чудово, але люди повинні насмілюватися робити більше мистецтва», — стверджує вона. Акторка вірить, що публіка прагне цікавих проєктів, і це мотивує її саму писати і спонукати подруг робити те саме. «Бо кругом багато “сміття”».
