Декількома словами
Вихід нового мультсеріалу "Астерікс та Обелікс: Битва вождів" на Netflix, а також анонси відеогри та нового коміксу підтверджують невгамовну популярність легендарних галлів. Понад 60 років герої продовжують підкорювати серця та порушувати актуальні теми, залишаючись символом опору та дружби.
Казан кипить, як завжди. Омела, омар, жменька полуниці... В принципі, має бути все. Однак чари не діють. Замість надсили казан вибухає. Не вистачає якогось інгредієнта, але якого? Це міг би знати тільки Панорамікс, і тут проблема: відтоді як Обелікс помилково кинув на нього менгір, друїд не пам’ятає навіть свого імені, не кажучи вже про рецепт знаменитого зілля.
«З усіх коміксів про Астерікса, що я читав з восьми років, у цьому в села найскладніші часи», — зазначає Ален Шаба в примітках до виробництва. Його адаптація коміксу «Битва вождів», яка нещодавно вийшла, розповідає, як галлам вдається перемогти римлян навіть без їхнього легендарного напою. Але насправді вона доводить, що магічне зілля ніколи не втрачає своєї сили. Нещодавня відеогра, п'ять епізодів міні-серіалу та анонс нової книги коміксів підтверджують це. Пристрасть до Астерікса та Обелікса залишається такою ж, як і вони самі: незламною.
Понад 60 років минуло відтоді, як художник Альбер Удерзо та сценарист Рене Госінні створили цю легенду. Основна ідея майже не змінилася з моменту виходу першого коміксу «Астерікс з Галлії». 50 рік до нашої ери. «Вся Галлія окупована римлянами… Вся? Ні!» — так знову і знову починаються сюжети про єдине село, здатне зупинити просування військ Юлія Цезаря. І завжди вони закінчуються бенкетом з кабаном, де бідного барда затикають, щоб його спів не зіпсував вечір.
Сага часто висміює надлишок тестостерону і між пригодами, сміхом і стусанами пропонує роздуми про навколишній світ — як галлів 2000 років тому, так і нас сьогодні.
«Кожен альбом неявно торкається тем своєї епохи. Ми стежимо за незмінними персонажами в суспільстві, що постійно змінюється. Вони трохи схожі на нас: ми намагаємося адаптуватися до часів та їхніх змін, як можемо», — розмірковує Фабкаро, сценарист останніх двох коміксів. Крім незліченних центуріонів, друзі стикалися із забудовою, капіталізмом, а нещодавно відкрили для себе екологізм або уроки фемінізму.
Серіал «Битва вождів» додав до оригінального сюжету чотирьох жіночих персонажів, від юної Метадати до матері Цезаря. Деякі діалоги рясніють відсиланнями до сучасності. Після кепкування з вітання Юлія Цезаря, галльський вождь Авраракурсікс виголошує: «Ваше вітання не приживеться». Незадовго до цього він пророкував: «Якщо щось і не змінюється, так це клімат».
«Завжди порушується одна тема: досить консервативне село стикається зі змінами ззовні, і ця нова ситуація певною мірою спричиняє еволюцію», — підкреслює Селест Сюрюг, генеральний директор Éditions Albert René, власника прав на цих персонажів. «Битва вождів» навіть торкається такої гострої теми, як французька співпраця з нацистами. І серед стількох конфліктів доводить до межі зв'язок між двома друзями, а також розповідає про їхнє походження.
По Тотатісу, це серйозні слова! Тому що найвідоміша пара галлів перемагала легіони та олімпійських атлетів, вирушала в морські подорожі та одіссеї, давала раду вихованню та підлітковому віку. Вони самі втратили своїх «батьків» — оригінальних авторів, які пішли з життя, але тепер їх ведуть Фабкаро та Дідьє Конрад. 23 жовтня вони візьмуть курс на Лузітанію (Португалію).
Темп публікацій знизився: у шістдесяті та сімдесяті роки виходило по два комікси на рік. Сьогодні випускається один раз на 24 місяці. Але як тільки він з'являється, він зазвичай завойовує списки найпопулярніших, за винятком, можливо, американського ринку, який, імовірно, не дуже близький до маленького села, що протистоїть імперіалізму.
Однак самі галли, певною мірою, перейшли в наступ: вони вторглися у фільми, відеоігри, іграшки, чашки, рюкзаки, парк розваг і навіть в іншу серію коміксів про песика Ідефікса. У 2019 році книга «Покоління Астерікса» зібрала данину поваги галльському дуету від близько 60 художників коміксів. Їх вважають майже на одному рівні з Наполеоном або Шарлем де Голлем, який згадується в серіалі. Парадокс долі: Астерікс і Обелікс сьогодні керують своєю власною імперією.
«Ми можемо повернутися до них у 20, 30 або 50 років і продовжувати знаходити подвійні змісти, деталі чи відсилання, які ми раніше пропустили. Крім того, це створює соціальний зв'язок, що охоплює кілька поколінь», — розмірковує Фабкаро. До цього Сюрюг додає інші ключові фактори: зустріч двох геніальних авторів, «всесвіт, який не старіє і показує наші помилки та зміни в нашому світі через спотворюючу лінзу», а також цінності, від дружби до гуманізму. І, звичайно, опір. Настільки, що у Франції політичні сили намагалися привласнити собі їхню боротьбу. Але сім'я Госінні закрила цю дискусію: «Астерікс і Обелікс були створені моїм батьком і Альбером [Удерзо] заради однієї мети та однієї партії: партії нічого».
Серіал має на меті віддати шану всьому цьому. Навіть його естетика базується на малюнках, які Удерзо робив для повнометражних мультфільмів вісімдесятих, за словами режисера анімації Крістофа Серрана. І він, і Ален Шаба визнали величезний вплив коміксів, виданих між 1968 і 1972 роками.
Фабкаро додав: «У кожному кадрі, в кожному слові, в кожній ситуації я запитую себе, чи схвалили б Удерзо та Госінні те, що я щойно написав. Вони завжди присутні в мене за плечем. Головне для мене — не зрадити їх і не спотворити їхній всесвіт». Так, історія приймає нові формати, впускаючи в село трохи сучасності. Любов публіки також продовжує бути незламною і, здається, вічною. Якщо тільки небо не впаде нам на голову.
