Декількома словами
Стаття про те, чому жінки не завжди хочуть, щоб їх називали "дружиною" після весілля, та які є альтернативи з точки зору мови та сучасних стосунків.
Роздуми про те, як звертатися один до одного після шлюбу, турбують багатьох. Авторка статті, розмірковуючи про власний майбутній шлюб, запитує: чому в українській мові існує термін "мій чоловік", але немає аналогічного для жінок – "моя дружина"? Експертки, соціологині та філологині, пропонують різні погляди на це питання.
Один із можливих варіантів – слово "дружина", яке, як виявляється, має історичне коріння. Проте, як відзначають експертки, у сучасному суспільстві цей термін часто сприймається як застарілий і такий, що відображає патріархальні погляди.
На думку соціологині, "бути 'дружиною' визначало жінок соціально". У минулому, вступаючи у шлюб, жінки переходили з-під опіки батька під опіку чоловіка. Це впливало не лише на соціальний статус, а й на самоідентифікацію.
Існують альтернативні варіанти, такі як "подружжя" або "партнерка". Проте, авторка статті доходить висновку, що, незважаючи на шлюб, вона вважатиме за краще продовжувати звертатися до свого обранця як "партнер", підкреслюючи рівноправність і сучасний підхід до стосунків.
Насамкінець, авторка статті підкреслює важливість мовної еволюції та вибору слів, які відображають сучасні цінності та прагнення до рівноправності у шлюбі.
