Декількома словами
У Мадриді відкрилася виставка іспанського митця Девіда Кати 'Perpetua'. Основна тема — пам'ять і сімейні зв'язки, представлені через різні медіа, зокрема контроверсійну техніку вшивання ниток у шкіру рук.
На виставці "Perpetua" в Мадриді іспанський митець Девід Ката представив серію робіт, що досліджують теми пам'яті, швидкоплинності життя та глибоких зв'язків із близькими. Особливу увагу привертають його перформативні роботи, де Ката буквально вшиває зображення своїх рідних та важливі пейзажі в шкіру власних рук.
Митець пояснює, що вся його творчість присвячена пам'яті та сліду, який залишають у нашому житті люди. Ключовими фігурами для нього є дві бабусі та прабабуся Перпетуа, на честь якої названо експозицію в Мадриді.
Девід Ката займається мистецтвом з дитинства. Рано почав грати на фортепіано та акордеоні. У підлітковому віці багато часу проводив із бабусями, слухаючи їхні історії, зокрема розповіді бабусі Лoліни про її вигнання у Франції під час Громадянської війни в Іспанії. Він також пам'ятає руки своєї матері, яка постійно шила чи лагодила.
Ката вивчав образотворче мистецтво та фотографію. Зараз він живе між рідним Вівейро та столицею. Щоб мати змогу займатися творчістю, він також викладає, працює в кіно та на телебаченні. Музику тимчасово залишив, але повернувся до неї після діагнозу в 2012 році — прогресуючої втрати слуху. Це спонукало його знову компонувати музику, щоб "насолодитися всіма тими звуками, які поступово зникають". Частиною цього досвіду є відео, де він грає на акордеоні в Кантабрійському морі, поки приплив не накриває його.
Найбільш відомою серією робіт Девіда Кати є "A flor de piel" (На шкірі). У рамках цього проєкту він вшиває портрети близьких або пейзажі в долоні. Він називає це "ефемерним татуюванням". Після видалення ниток залишаються ледь помітні сліди, які для митця пов'язані не стільки з фізичним болем, скільки з емоційними переживаннями та пам'яттю. Він розглядає цей процес як частину своєї автобіографії, метафорично "пишучи" на своїх руках.
Окрім перформансів, виставка включає живопис, фотографії (наприклад, кульбабки в польоті), відеоарт та інсталяції. Серед інсталяцій — повномасштабна реконструкція кімнати його прабабусі, створена з речей, знайдених після її смерті.
Девід Ката зазначає, що його роботи з вшиванням ниток стали вірусними у 2014 році, привернувши увагу світових медіа. Однак він відмовився від більшості пропозицій, особливо від тих, що хотіли перетворити його інтимний перформанс на телевізійне шоу. "Моя робота про сімейні зв'язки. Це дуже інтимна дія", — підкреслює митець, додаючи, що контекст має значення, і йому нецікава публічна демонстрація процесу заради сенсації. Його мистецтво — це спосіб осмислення життя, пам'яті та особистої історії.
