Ця стаття присвячена двом важливим фотографічним виставкам, що проливають світло на творчість Хелен Левітт з Нью-Йорка та каталонської фотографки Коліти, демонструючи їхні унікальні погляди на реальність.

Масштабна ретроспектива Хелен Левітт (1913-2009) у Фонді Mapfre запрошує глядачів у маргінальні райони Нью-Йорка, де фотографка присвятила своє життя фіксуванню повсякденного життя, особливо дитинства. Левітт, на відміну від своїх сучасників, зосереджувалася на "коротких дистанціях", знаходячи поезію та політичний підтекст у випадкових сценах вуличного життя. Її чорно-білі зображення демонструють суворе, але водночас вільне та дике дитинство, де діти досліджують свій світ далеко від дорослого нагляду. Її роботи були визнані, зокрема, виставкою MoMA у 1943 році.

Тим часом, Музей дизайну представляє виставку, присвячену фотокнизі "Antifémina" Коліти (Анна Марія Прім Лльорка, 1940-2023). Цей проект, створений у 1977 році у співпраці з письменницею та активісткою Марією Аурелією Капмані, став потужним засудженням мачизму та викликом гендерним стереотипам у франкістській Іспанії. Незважаючи на початкову цензуру, "Antifémina" продовжує бути актуальною, розкриваючи теми самотності старості, шлюбу, невизнаної праці, релігії, проституції, бідності та світу моди. Виставка аналізує десять розділів книги крізь феміністичну оптику.

Обидві фотографки, хоч і працювали в різних контекстах і з різними акцентами, є неперевершеними хронікерами своїх міст, демонструючи, що мистецтво може бути потужним інструментом для відображення та переосмислення соціальної дійсності, яка, по суті, не так вже й сильно змінилася за десятиліття.