Декількома словами
Нова збірка есе Макарени Гарсії Моджіа досліджує буденність і пропонує читачам поглянути на світ під новим кутом.
Останнім часом у Чилі спостерігається сплеск інтересу до жанру нон-фікшн, і на цьому тлі виділяється нова збірка есе Макарени Гарсії Моджіа «Есеї про дім» (Ensayos de una casa), яка пропонує читачам поглянути на повсякденне життя під новим кутом. Книга закликає до роздумів про звичні речі та простори, що оточують нас щодня.
Збірка складається з семи невеликих розділів, кожен з яких присвячений окремому елементу дому: стіні, ліжку, вікну, столу тощо. Через ці об'єкти автор розкриває глибокі роздуми про життєві цінності, які вони втілюють. Гарсія Моджіа відходить від традиційної для чилійської літератури метафори дому як відображення нації та її проблем. Натомість вона фокусується на деталях, створюючи дім як місце для спостереження за повсякденними ритуалами та жестами.
В есе авторка ставить питання про природу самого тексту, визнаючи, що його стиль скоріше поетичний, ніж оповідний. Це дослідження народжується із сумнівів та невизначеностей, що спонукають нас ставити питання про навколишній світ. Цей есеїстичний стиль письма з’являється в результаті дотику до іншого, до чужого. Книга запрошує читача до роздумів, пропонуючи досліджувати світ через досвід, переплітаючи інтелект і почуття. Гарсія Моджіа визначає есе як спосіб слідувати за думками через досвід або навпаки, дозволяючи народжуватися ідеям з прожитого, прочитаного чи побаченого.
Авторка також звертається до теми саморефлексії, розмірковуючи про власну роль як письменниці та читачки, що додає книзі глибини і дозволяє читачеві краще зрозуміти задум автора. «Навчитися вести стійкий діалог із самими собою, переходячи від насильства до ніжності, від сміху до розуміння, — це те, що особливо щедро дарує нам друковане слово, що б ми з ним не робили». Саме в книгах інших людей, чий об’єкт стоїть між нами та поглядом інших, есеїстка дозволяє собі зрозуміти себе як іншого: «Саме тоді, в ранній юності, я виявила, що книга в руках служила стіною перед іншими. (...) За цими стінами я знайшла свій простір. Моя особиста ментальна кімната».
Книга зачіпає різні теми: материнство, труднощі отримання особистого простору, кохання та втрати. Всі ці теми розглядаються із співчуттям та ностальгією, не заперечуючи болісні аспекти життя, але пом’якшуючи їх негативні сторони, залишаючи після прочитання відчуття зустрічі та віддачі.
«Есеї про дім» — це збірка, написана у вишуканій манері, де тонко поєднуються поезія та глибина думки. Це вдала спроба дослідити повсякденність та надихнути читача на власні роздуми про світ.
Автор: Хоакін Кастільо Віаль, заступник директора Інституту соціальних досліджень (IES).
