Декількома словами
Густаво Дудамель розповів про фільм «Пісня рук» та про те, як музика Бетховена продовжує надихати, незважаючи на втрату слуху. Фільм розповідає про роботу з глухими музикантами.
Відомий диригент Густаво Дудамель поділився своїми роздумами про творчість Бетховена та важливість розуміння музики крізь призму людей з вадами слуху. Це відбулося під час презентації документального фільму «Пісня рук» Марії Вальверде на Міжнародному кінофестивалі в Гвадалахарі.
Фільм розповідає про роботу над оперою «Фіделіо» Бетховена з хором глухих музикантів з Венесуели. Дудамель підкреслив, що Бетховен, втрачаючи слух, виробив власну унікальну музичну мову, яка залишається актуальною й донині. Диригент зазначив, що саме досвід роботи з глухими музикантами надихнув його на нові роздуми про природу музики.
Дудамель розповів про важливість відчуття музики через вібрації, а не тільки через слух. Він зазначив, що музика здатна долати будь-які бар'єри, об'єднуючи людей різних культур. Документальний фільм «Пісня рук» розповідає про трьох глухих музикантів з Венесуели, які стикаються з викликом постановки опери «Фіделіо» мовою жестів.
Марія Вальверде, режисер фільму, підкреслила, що для неї було важливо передати історію чесно та щиро, щоб глухі музиканти відчули себе почутими. Вона зазначила, що робота над фільмом стала для неї можливістю глибше зрозуміти світ глухих людей.
У фільмі показано, як музика може слугувати мостом між людьми, долаючи мовні та культурні бар'єри. Дудамель вважає, що музика – це дещо більше, ніж просто звук, це вібрація, яка здатна викликати сильні емоції та об'єднувати людей. Бетховен, незважаючи на втрату слуху, створив музику, яка продовжує надихати та вражати уяву.
У картині розкривається багатогранність творчості Бетховена та його здатність виражати себе через музику навіть в умовах глухоти. Документальний фільм «Пісня рук» – це свідчення сили мистецтва та його здатності надихати й перетворювати світ.
