Декількома словами
Документальний фільм "Tomorrow Was Beautiful" про Кароль Джі з'явився на Netflix. Фільм розповідає про світовий тур співачки, її особисті переживання та важливість латиноамериканської спільноти, а також містить зворушливий триб'ют Селені Кінтанільї.
Відома колумбійська співачка Кароль Джі (Karol G) ділиться найпотаємнішим у новому документальному фільмі Netflix під назвою "Tomorrow Was Beautiful" ("Завтра було дуже красиво"). Ця майже двогодинна стрічка пропонує глядачам поглянути за лаштунки її грандіозного світового туру, розкриваючи не лише вражаючі виступи, а й особисті битви, тріумфи та шрами.
Цей документальний проект – не просто робота для індустрії, а скоріше щирий лист до тих, хто є основою її успіху. Сама Кароль Джі без вагань заявляє: "Якби не моя латиноамериканська спільнота, моя кар'єра дорівнювала б нулю. Я завдячую своїй латиноамериканській публіці".
Прем'єра фільму відбулася після завершення її надзвичайно успішного турне, кульмінацією якого стали чотири концерти поспіль на стадіоні "Сантьяго Бернабеу" в Мадриді 23 липня 2024 року. Кожен виступ відвідало понад 60 000 глядачів. Кароль Джі стала першою латиноамериканською жінкою, яка чотири рази поспіль заповнила цей легендарний стадіон. На сцені вона була у білій сукні, з білою квіткою та зі своїм культовим рожевим волоссям, що майоріло немов прапор. І це не метафора – прапор Колумбії завжди був з нею: у Лос-Анджелесі, Мехіко, Буенос-Айресі, Сан-Паулу, Лондоні, Мілані, Амстердамі – на кожній сцені, яку підкорила колумбійська артистка.
Документальний фільм, режисером якого виступила Крістіна Костантіні, не обмежується лише видовищем. Він заглиблюється в моменти поза сценою: літаки, гримерки, готелі, хвилини тиші. І торкається болючих тем: переслідування, яких вона зазнала у 16 років від колишнього менеджера, епізоди тривожності, складні стосунки зі своїм тілом та боротьба за його прийняття, щоб перетворити це на символ сили. Є місце і для гумору, нервів перед виходом на сцену та сліз.
Крім того, фільм показує історії світла та стійкості. Наприклад, висвітлюється її благодійний проєкт, який нещодавно допоміг групі колумбійських студенток поїхати на навчання до NASA. Або епізод, де вона перериває концерт у Європі, щоб звернутись безпосередньо до мігрантів: "Я знаю, що багато хто з вас знаходиться в цих країнах у пошуках можливостей далеко від дому, сумуючи за своїми родинами. І мені здається неймовірним мати можливість привезти сюди маленький шматочок вашого дому".
Один з найемоційніших моментів відбувається в Сан-Антоніо, штат Техас. Там Кароль Джі віддає шану своїй кумирці дитинства Селені Кінтанільї перед публікою, яка плаче та аплодує разом з нею. Це не випадковість. З 2018 року на правому передпліччі Кароль Джі витатуйовано її власне обличчя поруч з обличчям Селени. У документальному фільмі вона зустрічається із Сюзетт Кінтанільєю, сестрою Селени, і зізнається: "Справжній фанат Кароль Джі знає, як сильно я люблю Селену Кінтанілью".
"У мене ніколи не буде нагоди познайомитись з нею чи заспівати разом. Але я можу співати для неї", — говорить Кароль Джі. І вона робить це. В розпал концерту звучить пісня "Como la flor", і стадіон "Аламодом" — той самий, що колись вібрував під цю пісню — співає разом з нею. Це не лише данина пам'яті; це продовження її спадщини. "Минають роки, а вона залишається легендою, якою є й досі", — каже виконавиця хіта "200 copas".
Протягом фільму Кароль Джі повторює своє кредо: "Моя культура дала мені все". Це відображається в її словах, музиці, десятках блискучих та прозорих нарядів. Від пісні "Mientras me curo del cora" до співпраці з Карлою Моррісон, колумбійська артистка розповідає історію, що виходить за рамки простого успіху. Це історія наполегливості та ніжності, суперечностей, самопізнання. "Я навчилася любити себе такою, якою я є, попри те, що кажуть інші", — стверджує вона.
Завершується фільм знаковим виступом Кароль Джі на церемонії Billboard Awards, ставлячи крапку у подорожі, яка документує не лише тур, а й важливий етап її життя. Етап, коли латиноамериканська артистка — стійка, вразлива, сильна — наважилася написати свою власну історію.
