Видавництво Renacimiento випустило два томи, що об'єднують статті Франсіско Умбраля з нині неіснуючого професійного журналу «Jano, Medicina y Humanidades». Критики зазначають, що, попри спробу зібрати журналістську спадщину письменника, видання вийшло невдалим.

Умбраль, відомий своєю плідністю, публікував у «Jano» сотні статей з 1971 по 2006 рік. Ці тексти, тепер зібрані у два томи, порушують типові для його творчості теми, проте, на думку рецензента, відзначаються стриманістю через серйозний та спеціалізований характер журналу. Так, політика, мадридські плітки та жаргон переважно відсутні, поступаючись місцем більш рефлексивному Умбралю.

Неповторний стиль письменника, що відзначається прямотою, оригінальністю та ліризмом, який часто підносив статтю до рівня поезії, залишається впізнаваним. Центральним елементом його колумністики, зокрема в «Jano», є «дзеркало» — спосіб, у який його письмо відображає та конструює його крихку внутрішню ідентичність. Критик припускає, що з часом це «дзеркало» поглинуло Умбраля, і його тексти, хоч і були новаторськими для свого часу, більше не викликають колишнього відгуку.

Організація статей за тематичним принципом, а не хронологічним, зазнає критики. Рецензент вважає, що лише хронологічний порядок дозволив би простежити еволюцію стилю та поглядів автора. Попри редакційні недоліки, талант Умбраля незаперечний, що підтверджується, наприклад, його статтею про квиток на метро.