“Чотири подруги, які порушили всі правила”: культовий американський ситком «Золоті дівчата» (The Golden Girls), що відзначає 40-річчя з моменту прем’єри, не лише увійшов до історії телебачення, а й став потужним символом для світової ЛГБТК+ спільноти. Серіал про чотирьох дотепних, гламурних і зрілих жінок, які ділять спільний будинок у Маямі, першим почав обговорювати теми, немислимі для сімейного шоу того часу: СНІД, секс, самотність та старіння.

Прем’єра «Золотих дівчат» відбулася у США у вересні 1985 року. Серіал із Бетті Вайт, Бі Артур, Ру Маккланахан та Естель Гетті у головних ролях довів, що жінки поважного віку можуть бути яскравими, незалежними та смішними. Журналіст Педро Анхель Санчес присвятив шоу есе, де назвав його «великою одою дружбі» та однією з найміцніших опор глобальної ЛГБТК+ культури.

«Обрана сім’я» — нова модель співжиття

Серіал завжди був близьким до ЛГБТК+ спільноти, але після його додавання до каталогу Disney+ у 2022 році, він отримав нову хвилю популярності. Автори зазначають, що модель співжиття, яку демонструють зрілі жінки, що живуть поза традиційними схемами (чоловік і діти), порушуючи соціальні норми та насолоджуючись життям, з часом стає все більш актуальною.

Для спільноти, яка часто була виключена з традиційних сімейних структур, ідея обрання «Золотих дівчат» як еталона була логічною. Ключовий меседж полягає в тому, що найкращі роки можна провести з тими, кого ти любиш, незалежно від суспільних правил. Телевізійні експерти підкреслюють, що серіал показує, як піклування та підтримка здійснюються у відносинах, що виходять за межі шлюбу чи кровної спорідненості — між друзями, створюючи ідеал «обраної сім’ї».

Одним із головних упереджень, які долає шоу, є страх старіння, що особливо актуально для ЛГБТК+ спільноти, де часто панує ейджизм. Можливість жінок почуватися незалежними, мати активне особисте життя та боротися з відчуттям ізоляції була сприйнята як повний тріумф. «Старіння, особливо для самотньої жінки, позбавляє багатьох речей, але також дає силу: те, що про тебе думають, втрачає будь-яке значення. Ти можеш бути ким завгодно», — зауважує кінематографіст Хуліан Хеніссон.

Гумор і криза СНІДу

Протягом семи сезонів «Золоті дівчата» сміливо інтегрували в комедію складні та болісні теми. Окрім проблем з житлом та необхідністю перекваліфікації у будь-якому віці, серіал від самого початку торкався питань сексуального різноманіття. Серед них: візит подруги-лесбійки, підтримка трансгендерного муніципального радника, а також епізод, присвячений кризі СНІДу.

Найбільш пам’ятним став епізод п’ятого сезону 1990 року, коли наївна Роуз (Бетті Вайт) чекає на результати тесту на ВІЛ після можливого зараження. У сцені, що стала культовою, Роуз звинувачує більш розкуту Бланш, натякаючи, що хвороба мала б спіткати її. Бланш відповідає, що СНІД «не є карою за гріхи» і може торкнутися будь-кого. Цей епізод досі використовується ВІЛ-асоціаціями як навчальний ресурс.

Спадщина активізму та гламуру

Після завершення у 1992 році, «Золоті дівчата» змінили уявлення про зрілих жінок на телебаченні, підвищивши їхню самооцінку та показавши їх «божественними, гарними, у неймовірному одязі». Акторки серіалу були відомі своїм особистим активізмом: Естель Гетті (Софія) стала активісткою у боротьбі з ВІЛ, а Бі Артур (Дороті) заповіла 300 000 доларів притулку для бездомної ЛГБТК+ молоді.

Вплив серіалу помітний і в пізніших хітах, як-от «Секс і місто» та «Відчайдушні домогосподарки». Марк Черрі, творець «Домогосподарок», був сценаристом «Золотих дівчат» і саме він ввів «золоте правило четвірки»: серіали про чотирьох жіночих персонажів, побудовані на їхній дружбі. Ця дружба, заснована на безумовній підтримці та прийнятті, продовжує надихати мільйони людей.