Декількома словами
Мануель Борха-Віллель завершує свою місію з реформування каталонських музеїв, де він впроваджував концепцію "музею, що живе", і повертається до Мадрида, залишивши після себе низку культурних дискусій.
Мануель Борха-Віллель, колишній директор Музею королеви Софії, завершує свою роботу в якості консультанта з музейної справи при Женералітаті Каталонії та готується до повернення до Мадрида. Його відхід, запланований на грудень, відбудеться на два місяці раніше, ніж передбачалося контрактом, після представлення висновків щодо його проекту "Museu Habitat".
Призначення Борха-Віллеля понад два роки тому з метою "революціонізувати" каталонські музеї викликало значний резонанс та поляризацію в культурному середовищі, породивши як великі надії, так і серйозні застереження.
Втручання Борха-Віллеля в каталонські музеї було реалізовано через проект "Museu Habitat" – обширну програму заходів та публікацій, яка завершилася виставкою "Fabular paisatges". Основна ідея проекту полягала в переході від "енциклопедичного музею" до "музею, що живе", критикуючи історичний наратив музеїв, який, на його думку, вигідний елітам та замовчує інші голоси. Його музеологічна пропозиція базувалася на екологічних, феміністичних та деколоніальних принципах, прагнучи переосмислити функцію музею поза звичною лінійністю.
Робота Борха-Віллеля супроводжувалася суперечками та неоднозначними реакціями. Фінальна виставка викликала бурхливі дебати в соціальних мережах, зокрема через звинувачення у невідповідних умовах зберігання експонатів та незрозумілу концепцію. Водночас, проект отримав визнання за модернізацію музейного дискурсу та залучення деколоніальної перспективи до обговорення.
У червні Борха-Віллель заявляв: "У Каталонії є дуже хороша мережа музеїв, яку в Мадриді хочуть скопіювати. Але зазвичай це призводить до протидії змінам, через що дуже хороші ідеї не втілюються в життя."
Як сам Борха-Віллель, так і радник з питань культури Соня Ернандес наполягають, що повноцінна оцінка проекту стане можливою лише після представлення його остаточних висновків. Тим часом Жорді Марті, інший культурний діяч, стверджує, що "було б помилкою не використати напрямки роздумів, відкриті проектом Борха-Віллеля, оскільки Каталонія стоїть перед викликом переосмислення MNAC у контексті його майбутнього розширення."