Чилійська співачка Мон Лаферте випустила новий студійний альбом під назвою «Femme Fatale», який занурює слухачів у світ джазових ритмів та невимушеної атмосфери кабаре. Ця робота демонструє сміливий артистичний підхід та еволюцію у творчості виконавиці.

Примітно, що альбом включає композицію «La Tirana», виконану в дуеті з Наті Пелусо. Ця пісня є даниною поваги кубинській артистці Ла Лупе (1939-1992), відомій своєю пристрасною та безкомпромісною манерою виконання. «La Tirana» починається як фатальне болеро і переходить у яскравий «тумбао», символізуючи перетворення Лаферте на сучасну Ла Лупе — королеву «собачих» пристрастей, персонажа ночей і диму, яка отримала право мріяти та відверто говорити. Натхненням для такого образу стала і роль Саллі Боулз у мюзиклі «Кабаре», яку Лаферте виконала на прем’єрі в Мексиці.

На відміну від попереднього альбому «Autopoiética» (2023), де Лаферте активно використовувала сучасні технології та мінімум інструментів для створення пісень у стилях хіп-хоп, електронного танго, кумбії, реггетону та болеро, у «Femme Fatale» акцент зроблено на живе інструментальне звучання. Оркестр забезпечує джазову основу, дозволяючи потужному, чуттєвому та мелодійному голосу співачки сяяти, залишаючи при цьому простір для різноманітності та уникаючи суворої жанрової класифікації. Деякі треки альбому, такі як «Melancolía», демонструють поп-аранжування, що нагадують французьких та італійських співачок 60-х років.

Альбом відкривається однойменною композицією, болеро-джазом, де голос Мон зливається з музикою, передвіщаючи хаос та бажання, щоб світ горів. Завершується диск піснею «Vida normal» у стилі музичної комедії, чий іронічний текст розповідає історію людини, яка розривається між залежністю від стресу та прагненням до спокійного, безтурботного життя. Між цими двома сторонами ілюзорної сцени розташовуються такі відверті треки, як «Mi hombre» з інтригуючим гітарним аранжуванням, і «Otra noche de llorar», пронизана ностальгією. У пісні «Esto es amor» бере участь Матео Сухатович з гурту Conociendo Rusia, де бажання, підкріплене соулом та радісними хорами, розриває межі: «Цілувати твої губи — це релігія / Між твоїми ногами я буду молитися». «Las flores que dejaste en mi mesa», що поєднує струнні з тріп-хопом та латинськими перкусіями, не залишає сумнівів: «Напевно, ти згадаєш про мене, коли нахлинуть сильні почуття.»

Композиція «Hasta que nos despierte la soledad» пронизана атмосферою прощання, і Лаферте виконує її в дуеті з бразильцем Тіаго Іорком. В «Ocupa mi piel» вона стверджує, що насолода — це знання, а в «My One And Only Love», хоровій пісні, виділяються вокальні гармонії та багатозначність тексту. Мон Лаферте та її музичний соратник Ману Халіль виступили продюсерами цього вибухового та привабливого звукового артефакту.