Декількома словами
Книга Мішеля Крілаарса «Під звуки утопії» розповідає про те, як радянська цензура душила творчість музикантів за часів Сталіна, наводячи приклади з життя Шостаковича та Прокоф'єва.
Нова книга історика Мішеля Крілаарса «Під звуки утопії» досліджує роль радянської цензури у житті музикантів за часів Сталіна. Автор аналізує долі відомих та маловідомих композиторів, таких як Шостакович та Прокоф'єв, і показує, як радянська влада боролася з «неправильною» музикою.
Крілаарс зазначає, що репресії торкнулися не лише письменників, а й музикантів, чия абстрактна мова також викликала побоювання у диктаторів. Музика, на думку влади, могла нести в собі приховані ідеологічні загрози. Книга розкриває, як створювалися списки заборонених композицій та які методи використовувалися для придушення творчої свободи.
Крілаарс також досліджує причини переслідувань музикантів, вказуючи на політичні інтриги, фінансові кризи і, звісно ж, страх перед Сталіним. Автор детально аналізує роботу таких організацій, як Спілка композиторів, створена в 1932 році, і показує, як вони контролювали музичне життя в СРСР. У книзі представлено 10 портретів музикантів, включаючи Шостаковича, Прокоф'єва, Вайнберга та інших, чиї долі відображають трагічну епоху.
Крілаарс приділяє увагу і популярній музиці, аналізуючи, наприклад, творчість Клавдії Шульженко, співачки, яка підтримувала радянські війська під час Другої світової війни. Книга «Під звуки утопії» – це спроба зрозуміти, як функціонувала радянська культурна система і як музика стала жертвою ідеологічного тиску.
Рекомендується для тих, хто цікавиться історією музики, політикою та культурою Радянського Союзу. Книга надає глибокий погляд на те, як політична система впливала на мистецтво та творчість.
