Павільйон Святого Престолу на Венеційській бієнале архітектури 2023 року отримав спеціальну відзнаку журі. Проєкт, представлений на 19-й виставці, що проходила під темою «Лабораторія майбутнього», привернув значну увагу завдяки своїй унікальності та глибокому соціальному спрямуванню.

Замість зведення нової споруди, Ватикан вирішив зосередитись на порятунку та переосмисленні наявного об'єкта. Павільйон розмістився у зруйнованій церкві Санта-Марія Аузіліатріче у венеційському районі Кастелло, неподалік від основних павільйонів бієнале.

Проєкт під керівництвом відомих архітекторок Тетяни Більбао та MAIO Architects не обмежується лише реставрацією стін та фресок. Його головна мета – вдихнути нове життя у будівлю та місцеву громаду. Церква перетворюється на активний соціальний центр та школу ремесел, де місцеві мешканці зможуть навчатися традиційним навичкам, зокрема роботі з гіпсом, керамікою та живописом.

Архітектори наголошують, що це радше «порятунок», аніж просто реставрація будівлі, її культурного та соціального значення. Проєкт спрямований на відновлення зв'язку з венеційською культурною спадщиною та підтримку сусідських спільнот. Він відображає нове бачення Ватикану, де мистецтво та архітектура покликані ставити людину в центр і відповідати на актуальні соціальні та екологічні виклики.

Такий підхід суттєво відрізняється від першої участі Ватикану в архітектурній бієнале, коли три виставки тому були представлені сім каплиць на острові Сан-Джорджо Маджоре. Хоча ті споруди мали значну архітектурну цінність, новий кардинал з питань культури, Хосе Толентіно де Мендонса, закликав до більш людиноцентричного підходу в мистецтві XXI століття.

В рамках поточного проєкту бюджет спрямовано як на фізичне відновлення церкви, так і на розвиток соціальних програм. Перетворення руїн на школу ремесел та громадський хаб стало центральною ідеєю. До проєкту долучилися венеційська арт-директорка Джованна Заботті та місцеві асоціації.

Планується, що в центрі проводитимуться не лише майстер-класи, а й інші громадські заходи. Наприклад, музиканти з місцевої консерваторії зможуть використовувати простір для репетицій. Таким чином, оживлений громадський простір матиме музичний супровід.

Архітектурне втручання є мінімальним: використовуються захисні тканини, риштування та аварійне освітлення, щоб не завдати додаткової шкоди руїнам. Основна робота з наповнення простору життям відбуватиметься за участі ремісників, відвідувачів та сусідів.

Будівля церкви має багату історію: заснована у XII столітті як притулок для прочан, вона стала першим госпіталем Венеції, потім перетворилася на дитячий садок, а у 2001 році була передана для культурного використання, але довго чекала реставрації. Ватикан управлятиме цим простором протягом наступних чотирьох років, реалізуючи закладені в проєкті принципи.

Ініціатива вже зустрічає живий відгук у місцевих мешканців, які бачать, як забута руїна знову набуває життя, стаючи важливою частиною спільноти.