Браян Паттен, один із ключових поетів британської біт-епохи та член знаменитої когорти «ліверпульських поетів», помер 29 вересня у віці 79 років. Уродженець Ліверпуля, Паттен завоював популярність у 1960-х роках, а його поезію, просякнуту бунтарським романтизмом, часто порівнювали з музичною революцією, яку здійснили «The Beatles».

Життя Паттена було тісно пов'язане з подоланням самотності, причини якої крилися у його вкрай бідному дитинстві. Він ріс у Ліверпулі без батька, з матір'ю, яка довгий час не виявляла до нього щирої прихильності, суворою тіткою та дідусем з бабусею, які не розмовляли один з одним. У школі він мав труднощі з навчанням і кинув її у 15 років, але самостійно відкрив у собі любов до читання та талант до письма.

Його ранні вірші, зібрані у збірці «Little Johnny's Confession», стали провісниками його образу «романтика-бунтаря», для якого поезія була засобом боротьби проти конвенційності. Для Паттена зустрічі з друзями та іншими митцями були своєрідною помстою за дитячу самотність.

Попри успіх, Паттен завжди пам’ятав про бідність, що позначилося на його прагненні вживати виключно свіжі продукти. Він був пристрасним мандрівником. За два роки до смерті він відкрив для себе іспанський острів Ла-Гомера на Канарських островах. Він поїхав туди, «тікаючи від холоду і снігу», а також щоб відвідати місце, де Христофор Колумб поновив свою подорож до Америки.

Паттен називав Ла-Гомеру одним зі своїх улюблених місць, де він міг насолоджуватися природою, зокрема годуючи птахів. Його подорожі, включно з поїздками на Майорку, де він слідував слідами свого земляка Роберта Грейвса, були вираженням його багатогранної закоханості у життя. Його поезія гірко передає біль втрати та самотності:

А іноді трапляється, що ви друзі/
А потім ви не друзі/
І дружба минула./
І губляться цілі дні/
І серед них/
Джерело спорожніє/
У траві…