Декількома словами
Рецензія на дебютний роман іспанської поетеси Олальї Кастро "Mañana" вказує на сильний стиль, який, однак, затьмарює сюжет та розвиток основних персонажів. Попри важливі теми втрати та болю, оповідь викликає відчуття стагнації.
Дебютний роман іспанської поетеси Олальї Кастро під назвою "Mañana" залишає двоїсте враження. З одного боку, здається, що пройдено довгий шлях сторінками, насиченими географією – від Портбоу до Нанкіна та Пекіна. З іншого – виникає відчуття, що, попри всі переміщення, оповідь буксує на місці.
Головна боротьба в романі розгортається між мовою та сюжетом. Авторка, здається, заявляє, що саме мова є центральним героєм. Але тоді виникає питання: навіщо оточувати її подіями та обставинами, які не дають їй розгорнутися на повну силу? Чому головні героїні – Вірджинія та Суїн (ім’я означає "звичайна, без шуму") – попри глибину пережитої ними мовної безвиході, перестають викликати інтерес, коли їхній особистий біль вступає в конфлікт із формою його вираження?
Безумовно, баланс між стилем та формою в художньому творі – завдання непросте. Обидві ці складові мають працювати спільно. Однак у романах, де стилю віддається пріоритет перед історією, на авторку лягає відповідальність за те, щоб оповідь не загубилася.
Вірджинія переживає трагедію – втрату єдиної доньки Мойри. Не в силах впоратися з болем, вона переїжджає до Китаю і починає працювати на рисових терасах. Про її переживання ми дізнаємося з її власних записів у щоденнику та зошиті. Суїн, навпаки, вже живе в Китаї, одружена з, як її описують, лиходієм Цян Чао і теж працює на терасах. Випадкова зустріч із Вірджинією пробуджує в ній сильне бажання та спогади про таємні заняття письмом – "трав'яним стилем" – далеко від чужих очей: на піску, в потайній кімнаті у подруги, а врешті-решт – у близькості одна з одною.
Представлення болю в "Mañana" вирізняється суворістю, крайньою ліричністю та часом гіпнотичним ритмом. На сторінках роману зустрічаються імена значущих постатей, таких як Вальтер Беньямін, Енн Карсон, Кларисса Ліспектор. Однак, попри це, роман часом страждає від надлишку повторень – не лише ідей, а й слів. Рушієм будь-якого сюжету є його події – крихкий та складний механізм. У "Mañana" вони іноді забуваються одразу після згадки, що рівнозначно нехтуванню тонкою різницею між тим, щоб страждати, і тим, щоб просто говорити про свій біль.
Варто зазначити, що найбільш вдалими в оповіді виявляються персонажі, приховані під "лавиною слів" головних героїнь, ті, хто "росте на узбіччі дороги". Це сама Мойра та Цян Чао – вони чудово виписані. Їхня гідність у стислості: їхні голоси проявляються лише в парі мазків, коли вони стримано висловлюють свої бажання або неприйняття того, що відбувається. Саме в цих другорядних лініях відчувається живий подих історії.
Роман "Mañana" Олальї Кастро вийшов у видавництві Lumen у 2025 році, містить 208 сторінок.
