Перемога на "Євробаченні" як державне завдання? Саме так сталося в Іспанії у 1968 році, коли диктатор Франсіско Франко поставив перед державною телерадіокомпанією RTVE мету – будь-що виграти міжнародний пісенний конкурс. Ця надзвичайна історія лягла в основу нового іспанського серіалу "Пісня" (La canción), який за допомогою ретельно зібраних архівних матеріалів та художньої вигадки відтворює події, що призвели до тріумфу співачки Массіель (Massiel).

Серіал, що складається з трьох епізодів, розповідає про молодого та амбітного співробітника RTVE Естебана, який бачить у цій "місії" шанс просунутися кар'єрними сходами. Разом із досвідченим австрійським режисером Капсом він вирушає на пошуки ідеальної пісні та виконавця. Завдання ускладнюється, коли початково обраний співак Жоан Мануель Серрат (Joan Manuel Serrat) відмовляється співати іспанською, наполягаючи на каталанській мові. У результаті вибір падає на Массіель, і команда змушена в стислі терміни готувати заявку на конкурс.

З легким гумором та використанням рідкісних архівних кадрів, "Пісня" не лише занурює глядача в атмосферу закулісся "Євробачення" 1968 року, але й малює портрет іспанського суспільства тієї епохи, що прагнуло показати світові більш сучасне обличчя, попри диктаторський режим Франко. Це був час суперечностей, де старе і нове химерно перепліталися.

Творці серіалу, спираючись на десятки журналів, книг з історії телебачення та музики, а також інтерв'ю із сучасниками подій (включаючи авторів знаменитої "La, la, la"), провели масштабну дослідницьку роботу. Вони вивчили внутрішню "кухню" RTVE, біографії ключових фігур, щоденники тодішнього міністра інформації Мануеля Фраги, щоб максимально достовірно передати дух часу та ланцюжок подій.

У "Пісні" реальність і вигадка тісно переплітаються. Хоча головний герой Естебан – вигаданий персонаж, натхненний реальними людьми, багато інших героїв засновані на історичних особистостях: Капс, представник RTVE Лассо де ла Вега, диригент Рафаель Ібарбіа, ведуча "Євробачення" Кеті Бойл (Katie Boyle), співак Кліфф Річард (Cliff Richard), сам Франко і Мануель Фрага. Серіал містить реальні архівні кадри цих людей, що додає автентичності.

За словами творців, найдивніші та найнеймовірніші моменти у серіалі – чиста правда. Наприклад, історія з картопляною маскою, яку Массіель зробила для Кеті Бойл перед ефіром, або те, як Кліфф Річард, фаворит конкурсу, під час голосування пішов до туалету співати госпел. Інші деталі були вигадані, але цілком могли статися у тій непростій обстановці.

Цікаво, що творці свідомо не контактували з самою Массіель та Жоаном Мануелем Серратом. Вони прагнули розповісти історичну історію, а не їхню біографію, враховуючи, що спогади з часом змінюються. Для Серрата ця історія пов'язана зі складним періодом, про який він не любить говорити, а для Массіель, хоч це і був тріумф, що змінив життя, він також мав свої негативні сторони.

Серіал приділяє велику увагу відтворенню епохи: костюми, декорації RTVE та Королівського Альберт-голу в Лондоні скопійовані з максимальною точністю, включаючи знамениту сукню Массіель від Courrèges. При кастингу акторів ставка робилася не на зовнішню схожість, а на передачу енергії реальних прототипів. Актори, що грають Серрата і Массіель, самі виконували вокальні партії.

По суті, "Пісня" – це ще й данина поваги телебаченню як ключовому медіа тієї епохи. Державне телебачення RTVE функціонувало як відображення самого режиму Франко, де бюрократія, боротьба за владу та бажання догодити вищим чинам визначали багато процесів.