Декількома словами
Рецензія на нову збірку оповідань Тоні Гуеля «Слони», в якій аналізується стиль автора та оцінюється його проза.
У літературному огляді розглядається нова збірка оповідань Тоні Гуеля «Слони». Автор огляду зазначає, що оповідання Гуеля ретельно опрацьовані, але стиль письменника характеризується надмірністю та схильністю до складних конструкцій.
Тоні Гуель, лауреат премії Rodoreda, представляє читачам збірку «Слони». Автор огляду відзначає ретельність опрацювання кожного оповідання, що є безперечним плюсом. Однак, критик звертає увагу на «слона в кімнаті» – надмірність стилю Гуеля, його пристрасть до довгих речень та складних зворотів. Це, на думку автора огляду, призводить до деяких недоліків, таких як зайва розтягнутість та повтори.
В оповіданнях Гуеля часто використовується метафора «слона в кімнаті» для позначення очевидної проблеми, яку всі ігнорують. Гуель описує світ, сповнений дивацтв, але, на думку критика, це не завжди йде на користь загальному враженню. Відзначаються сильні сторони збірки: багаті описи, присутність позареальності. У той же час, критик рекомендує автору звернути увагу на спрощення стилю.
Книга «Слони» Тоні Гуеля, видана Empúries, являє собою збірку оповідань, яка заслуговує на увагу, незважаючи на деякі стилістичні недоліки.
Ключові слова: Тоні Гуель, Слони, літературна критика, оповідання, огляд, стиль, проза, Empúries.
