Декількома словами
Огляд нових екранізацій Стівена Кінга: як адаптувати його книги для телебачення та що приваблює глядачів у його історіях.
Стівен Кінг – один із найекранізованіших письменників сучасності. Його твори надихають кінематографістів у всьому світі, але, як зазначає автор статті, далеко не всі адаптації успішні. В останні роки, однак, з'явилися серіали, які прагнуть змінити ситуацію.
Восени цього року на платформі Max (раніше HBO Max) вийде приквел до знаменитого «Воно» – серіал, заснований на романі Кінга 1986 року. Паралельно, вже вийшла телевізійна адаптація роману «Інститут» (на MGM+), що розповідає про хлопчика з телекінезом, який потрапляє до секретної установи, де над дітьми ставлять експерименти.
Про роботу над адаптаціями Кінга розповідають сценарист Бенджамін Кавелл та режисер Джек Бендер. Кавелл, який вже мав досвід роботи з творами Кінга, відзначає складність передачі глибини внутрішніх світів персонажів письменника на екран. Бендер ж підкреслює важливість підбору акторів, особливо у випадку з «Інститутом», де головні герої – діти. Було прийнято рішення взяти на ролі підлітків, щоб полегшити процес зйомок.
Сам Кінг, за словами Кавелла, розуміє, що книга і серіал – різні речі, і дає творчу свободу творцям екранізацій. Це підтверджує і Бендер, який зазначає, що письменник часто бере участь у проектах, якщо йому подобається результат. «Інститут» – саме такий випадок.
Кавелл та Бендер відзначають, що їх особливо приваблює здатність Кінга розповідати історії про «людських монстрів». В «Інституті» головні лиходії – дорослі, а діти змушені боротися за виживання.
На завершення статті говориться про те, що, окрім телебачення, твори Кінга продовжують надихати і кінематограф. У 2025 році заплановано декілька фільмів, заснованих на його романах. Режисер Джек Бендер пояснює популярність письменника тим, що він «розповідає великі, унікальні, людяні історії, з якими легко себе асоціювати». Він пише про те, що приховано під нашими ліжками і лякало нас у дитинстві.
