Новий серіал Вінса Гіллігана, "Плюрібус", став предметом широких обговорень, досліджуючи не лише сучасний світ, а й утопічні ідеї минулого та майбутнього. Центральною темою є концепція уніфікованого людства, зараженого вірусом, який об'єднує всіх індивідуумів в єдину свідомість. Ця ідея виступає як глибока критика однодумності та ілюзорних консенсусів, що формуються в соціальних мережах.

У серіалі порушується питання про імператив щастя та спробу викорінити страждання з життя. Ця концепція, хоча й здається сучасною, лежить в основі багатьох політичних утопій та філософських систем. Єдине людство "Плюрібуса" являє собою ідеальне суспільство, про яке мріяли з часів "Республіки" Платона, суспільство без конфліктів та розбіжностей. Однак така радикальна нетерпимість до болю ставить під загрозу саме його існування: найменший прояв ворожості з боку "відключеної" героїні Керол викликає у уніфікованих людей хворобу.

Суспільна досконалість, як показано в серіалі, веде до інтелектуального застою. Керол, письменниця "сміттєвих" любовних романів, усвідомлює їхню низьку якість. Проте уніфіковані люди, позбавлені індивідуального критерію, ставлять її книги на один рівень з "Гамлетом". Це підкреслює думку про те, що уніфікація розумів пригнічує здатність до критичної оцінки, яка можлива лише в умовах дискусії та відмінності думок.

Керол порушує цю всезагальну гармонію. Вона егоїстична, імпульсивна, марнотратна, трохи підгуляла, саркастична і має кепський характер. Вона втілює все те, що піддається цензурі з боку "політичної доброзичливості". Але головне — вона не уникає страждань. Вона розуміє, що біль є важливою частиною життя, а подолання її та переживання горя — фундаментальний досвід. У світі, який вирішив усунути біль, той, хто наважується дивитися йому в обличчя, сприймається як інопланетянин, якого необхідно вигнати.

Політичні утопії в цьому "анестезуючому" маренні перетворюються на жахи. Ілюзія стерти з життя конфлікти та способи їх ненасильницького вирішення, такі як іронія, їдкий гумор, мистецтво чи парламентська політика, призводить до заперечення самої суті демократії. Демократія, як підкреслює серіал, — це управління недосконалим світом, який приймає свою недосконалість і прагне лише цивілізовано керувати конфліктами, не ведучи до "пекельного раю посмішок". Таким чином, "Плюрібус" не тільки відображає сьогодення, а й пророчо досліджує утопії минулого та майбутнього.