Декількома словами
Жоан Мануель Серрат, видатний іспанський кантор, чия музика стала голосом свободи та надії, отримає почесний докторський ступінь у Мексиці. Його шлях від барселонських вулиць до вигнання та статусу символу опору диктатурам у Латинській Америці відображає його глибокий культурний вплив.
Видатний іспанський кантор Жоан Мануель Серрат готується отримати почесний докторський ступінь на престижному книжковому ярмарку в Гвадалахарі, Мексика, де Барселона виступає як почесний гість. Ця подія підкреслює глибокий вплив його музики та поезії, від його рідного району в Барселоні до його ролі символу свободи в Латинській Америці.
Серрат перетворив поезію Антоніо Мачадо на народні гімни, донісши складні вірші до сердець молоді в Іспанії, що перебувала під владою франкістської цензури.
Його творчий шлях розпочався в Побле-Сек, скромному районі Барселони, який надихнув його перші пісні та сформував його ранню чутливість. Тут Серрат зрозумів, що "єдиний спосіб бути універсальним — це бути глибоко провінційним", і ця філософія визначила його творчість. Його перший LP "Ara que tinc vint anys", випущений у 1967 році, відобразив цей глибокий зв'язок з його походженням, ілюструючи всесвіт персонажів та емоцій з Побле-Сек.
У 1969 році Серрат здійснив "революцію Мачадо" в іспанській поп-музиці, присвятивши альбом поету Антоніо Мачадо. У період франкистських репресій Серрат зумів донести поезію Мачадо, символу прогресивного мислення, до широкої публіки, перетворивши її на такі гімни, як "Cantares", які знайшли відгук не тільки в Іспанії, а й у всій Латинській Америці.
1975 рік застав Серрата у вигнанні в Мексиці після того, як він засудив страти, організовані франкістським режимом. Цей період, хоча й був відзначений гіркотою розлуки з родиною, також став фантастичним людським досвідом, коли Мексика стала його "другою батьківщиною". Там Серрат знайшов глибоко сентиментальну народну культуру, яка запропонувала йому притулок, і з якою він відчув глибокий зв'язок.
Його відносини з Аргентиною настільки ж глибокі. У 1983 році в Буенос-Айресі Серрат дав "Концерт Свободи" в Луна-Парку — легендарну подію, яка передувала поверненню демократії після шести років військової диктатури. Його музика, заборонена на телебаченні та радіо, поширювалася підпільно на касетах, ставши символом надії та опору. Його концерт став катарсичним моментом, коли публіка скандувала "Військовій хунті кінець!", закріпивши за Серратом статус менестреля свободи для аргентинського народу.
