Ехо «Марсельєзи»

Ехо «Марсельєзи» (До зброї, громадяни, формуйте свої батальйони...) може невдовзі зазвучати актуальніше та нагальніше, ніж нам би хотілося. Залежно від географічної близькості до Росії, країни ЄС/НАТО відчувають себе більш-менш під загрозою та більш-менш готовими до участі у добре оснащеній європейській обороні, зокрема, з ядерним компонентом. «Трампівський землетрус» привів нас у стан підвищеної готовності та нагадав слова Меркель: «Ми більше не можемо розраховувати на Сполучені Штати, щоб захистити нас».

Президент Франції, Еммануель Макрон, лідирує у закликах відмовитися від застарілого пацифізму. Він знає, що може розраховувати на німецьких та польських партнерів, для яких конфлікт в Україні – надто близька і тривожна реальність. Як у Парижі, так і в Берліні та Варшаві вже говорять про тісну координацію та спільне використання французького ядерного щита. Британці розглядають щось подібне, враховуючи те, що американськими «кузенами» керує божевільний.

А що думають з цього приводу європейці? В Іспанії уряд намагається уникнути цього питання, оскільки це змусить дати конкретні відповіді про те, скільки коштуватиме збільшення оборонного бюджету та чи означатимуть ці гроші скорочення у соціальній сфері. Інші уряди не ухиляються від цього і інформують своїх громадян, вважаючи їх дорослими людьми, готовими перетравити те, що, як казав Боб Ділан, «часи змінюються» і що ми залежимо від безвідповідальних політиків як у Вашингтоні, так і в Москві.

Соціологічна компанія YouGov провела європейське дослідження — включаючи Іспанію — на цю тему і дійшла цікавих висновків. Три чверті європейців не хочуть, щоб переозброєння фінансувалося за рахунок податків. Британці, іспанці та італійці не хочуть збільшувати державний борг, а щоб ці гроші надходили зі спеціальних європейських фондів і щоб це не впливало на національні бюджети.

Наскільки небезпечний Трамп для європейців? Половина опитаного населення вважає його тривожним, але більший страх викликає Путін (лякає 69% британців, 62% іспанців... але 45% італійців). Особливим є французький випадок, де лише 10% позитивно ставляться до Путіна. Тим не менше, існує помітна збіжність між крайніми правими Марін Ле Пен та «Непокірною Францією» Жан-Люка Меланшона (ліві), які не розглядають заяви Путіна як реальну загрозу. Меланшон навіть говорив про «третій шлях»: не ставати на бік Путіна чи Трампа.

Чи готові європейці померти за Україну? Очевидно, ні. Хоча вони могли б розглянути можливість відправитися туди після підписання миру як сили для розмежування. А як сприймається повернення обов’язкової військової служби? 68% французів, 58% німців, 49% італійців, 43% британців та 41% іспанців підтримують це. У цьому розділі є над чим поміркувати. Європейські армії модернізувалися та інтернаціоналізувалися. Вони пропонують молодим людям можливість навчатися не тільки як простим солдатам, але й як фахівцям з інформаційних технологій у кібервійнах або як дослідникам у надсучасних військових технологіях. Приклад: вивчення майбутніх можливостей безпілотників, які використовуються в Україні. Звучить дуже старомодно, але йдеться про досягнення певного миру на основі максимальної підготовки до нападу ворога. Стара фраза: si vis pacem para bellum (хочеш миру – готуйся до війни).

Для французів цей заклик до переозброєння та стратегічної незалежності Франції і, отже, Європи, є відродженням голлістської ідеології. Вони пишаються своїми ядерними силами, які ніколи не ставилися під сумнів. Для німців це знову революція. Скасована у 2011 році обов'язкова військова служба, німецька армія, якій завжди бракувало фінансування або його було недостатньо, здобула престиж в міжнародних миротворчих операціях, зазвичай на тилових позиціях. Зараз вона отримає потік мільйонів євро, щоб адаптуватися до геополітичної нагальності та, разом з Парижем, лідирувати у остаточному імпульсі до створення тієї Європи оборони, яка була настільки проігнорована і зараз настільки необхідна. На сьогодні, як кажуть експерти, якби росіяни вторглися в Європу, ми могли б протриматися лише тиждень через брак людей та відповідного озброєння.

У 1931 році німецький журналіст Курт Тухольський, згадуючи жахи Першої світової війни та спостерігаючи за альянсом між демобілізованими військовими та нацизмом, писав: «Soldaten sind Mörder» (солдати — вбивці). І ніхто не сумнівається, що на війні є небагато альтернатив. Або ти вбиваєш, або тебе вбивають. Заклики до пацифізму дуже поважні, і ніколи призовник не зможе добре захищати свою батьківщину. Звідси важливість високопрофесійних солдатів та армій, які вміють виконувати свою роботу з мінімумом збитків та людських втрат. У нинішній момент ми не можемо плекати ілюзій, що реваншистська Росія, яку зараз підтримує Трамп, заспокоїться. «Марсельєза» має звучати трохи частіше.