Не так давно брати Рафаель і Луїс Медіна царювали на сторінках журналу ¡Hola! як найвродливіші та найелегантніші чоловіки Іспанії. Попри те, що Рафаель, старший, з дитинства був вищим, гарнішим і, скажімо так, більш жвавим, ніж молодший, Луїс завжди привертав мою увагу. Він був ходячою метафорою другої скрипки в тіні первістка. Обидва пережили однакове дитинство та юність, сповнені жаху та розкоші. Їм ледь виповнилося 20, коли їхній батько, герцог Ферія та гранд Іспанії, потонув у наркотиках та алкоголі в Каса-де-Пілатос, родинному палаці в Севільї, після дев'яти років у в'язниці за розбещення неповнолітніх. На той час мати, модель Наті Абаскаль, одна з тих жінок, здатних тягнути будь-який віз, не впустивши та не знявши каблучок, вже давно захистила своїх дітей, відправивши їх до дорогих шкіл взимку та на яхти та вілли друзів влітку. Але в той час як Рафаель одружився, завів дітей і мав роботу заможного чоловіка, Луїс, якому вже за 40, все ще блукав від коктейлю до коктейлю, від нареченої до нареченої та від стартапу до стартапу, так і не знайшовши свого шляху. Аж поки не з'явився там, де його найменше чекали. Виявилося, що Луїсіто, в найгірший період пандемії, об'єднався з шахраєм на ім'я Альберто Лусеньо, скористався своїми зв'язками, зателефонував кузену мера Альмейди та зумів продати мерії Мадрида китайські маски за ціною збагаченого урану, щоб збагатитися самому, отримуючи астрономічні комісійні. Його спіймали, і він опинився на лаві підсудних. Знаєте, у мене викликало суміш захвату, гніву та жалю бачити його в костюмі з іголочки, у яскравій блейзері, кашеміровому светрі, краватці з великим вузлом севільського мажора та з виразом обличчя, мовляв, як це все нудно, які всі потворні, що я зробив, щоб заслужити це. Бо я впевнений, що він сам не вірить, що зробив щось погане. Недарма він сам себе називає «посередником», корисним мажором Лусеньо, який, до того ж, обдурив його, бо з шести мільйонів від афери Медіні зрештою дістався лише сумний мільйон, який він, до речі, інвестував у човен, який назвав «Ферія», конфіскований зараз судом у поетичному повороті подій. Дев'ять років йому вимагають за шахрайство, вродливому маркізу Вільяльба, титул, який, до речі, йому передав його брат Рафа, щоб у нього, принаймні, був герб, який можна надрукувати на візитках і вишити на сорочках. Ох, Луїс Медіна, другий з колиски до лави підсудних, твій подвиг вартий сумної копли. Мене роздирають громадянське обурення, класова ненависть і ніжність, як до куми, перед невдачею бідного мажора. Клятий гуманізм.