Екс-глава центральних банків Канади та Великої Британії, шанований економіст і фінансист Марк Карні, який не має місця в парламенті та політичного досвіду, стане новим прем'єр-міністром Канади замість Джастіна Трюдо, який обіймав цю посаду з 2015 року, після перемоги на праймеріз Ліберальної партії. Його головним завданням буде протистояти тарифній війні та анексіоністським погрозам Дональда Трампа, який прагне перетворити Канаду на 51-й штат Союзу. Найпершим кроком стане оголошення виборів, щоб скористатися зміною настроїв канадців щодо лібералів, спровокованою трампізмом, які з моменту повернення республіканця до Білого дому скоротили своє відставання від консерваторів.

Трюдо оголосив про свою відставку в січні через 10 років перебування на чолі уряду, що чітко відобразилося в опитуваннях, де П'єр Пуальєвр, лідер Консервативної партії, подвоїв очікуваний рівень підтримки порівняно зі своїми конкурентами. Карні здобув переконливу перемогу на внутрішніх виборах у неділю, отримавши 85% голосів. Далеко позаду, з лише 8%, залишилася колишня міністерка фінансів Христя Фріланд, чия відставка спричинила нинішню політичну кризу та прискорила відхід Трюдо.

Завдяки цій операції з заміни лідера в партії та уряді, а також неоціненній допомозі Трампа, ліберали змогли скоротити відстань від своїх суперників до семи пунктів, а Карні, їхній новий лідер, вже випереджає консерватора за вподобаннями виборців як майбутній прем'єр-міністр. На користь Пуальєвра, однак, грає імпульс до зміни влади після десятиліття домінування лібералів. Проти нього – наслідування трампізму, як у націоналістичній риториці, так і в схожості критики Трюдо через інфляцію та міграційну політику.

Хоча вибори заплановані на жовтень, Марк Карні зацікавлений якомога швидше піти на вибори, щоб скористатися вітром, який, як реакція, дме на його користь з Вашингтона, і, в разі перемоги, мати міцну основу для складних переговорів з Білим домом. Хоча вони будуть зосереджені на тарифах і контролі кордонів, над ними нависатиме нежиттєздатна пропозиція про анексію від сусідньої держави, паралельна до пропозиції щодо Гренландії. За допомогою обох Трамп прагне отримати більший доступ до Арктики та видобутку рідкісних мінералів, які він вважає життєво важливими у своїй суперечці з Китаєм за світову гегемонію. Майбутнє виборів у Канаді, все ще невизначене, вказує на тенденцію, яка може виникнути в країнах, які досі були союзниками США, в результаті вигідного інструментування, яке Трамп робить з альянсів, побудованих за сто років і підірваних ним лише за кілька тижнів, щоб дати дорогу комерційним і дипломатичним відносинам, які коливаються між угодою та здирництвом.