Каже, що це була секунда, але ж відомо, на що здатні секунди, якщо їх прожити добре: вони можуть бути хвилинами, днями та ночами. Каже, що він плив на своєму човні Магеллановою протокою і заплющив очі, ніби вже знав, що опиниться в темряві, в пащі кита. Все інше Адріан Сіманкас відчув за секунду, яка була вічною. Відчув себе в драглистій пащі тварини і відчув, що помре. Можливо, саме тому він затамував подих і дозволив інстинкту закрити ніс і очі. Відкрив їх вже ззовні, коли кит повернув його морю і життю, і коли почув в іншому човні спокійний голос свого батька, який, здавалося, щойно вийшов з магічної історії Гарсія Маркеса, де було цілком звичайно, що величезна тварина випльовує власного сина. «Спокійно», – крикнув батько зі спокоєм, здатним приборкати води: «Не сідай у човен. Тримайся за мою мотузочку».

Іншої ночі Адріан Сіманкас, 23 роки, згадував цей епізод на радіо. Розповів, що його батько робив те, що доведеться робити все частіше: записувати, щоб ніхто не міг заперечити те, що ми пережили. Зрештою, багато чого змінюється за дуже короткі секунди, і існує багато потягів заперечувати те, що ми бачили, за допомогою технологій, які дозволяють складні обмани. Тому варто брати свідчення, щоб зображення чи слова захищали нас від плутанини та зловмисних перекручень. Від нас самих і від трюків, які дозволяє штучний інтелект.

Тому така величезна цінність цієї маленької камери, встановленої на краю океану, щоб зафіксувати момент, коли кит проковтнув людину. Без цього зображення навряд чи б повірили розповіді Адріана та його батька. Хто знає, чи не сприйняли б їх за шукачів слави, що зараз шукають мисливці за скарбами. Але вони це записали і зробили єдине, що можна зробити з історичним та надзвичайним матеріалом: поділилися ним у сімейній групі у WhatsApp. Решта – історія.

Адріан Сіманкас сказав в El Larguero, що чув певні дебати щодо сенсу того, що з ним сталося. Часто буває, що інші обговорюють те, що сталося з тобою. Іноді навіть пояснюють, що з тобою відбувається. Були дебати щодо того, яке значення має ця швидкоплинна секунда, коли його проковтнув кит, чи це диво, чи випробування, чи другий шанс. Можливо, це було все одразу і нічого з цього, тому що часом доля, яка здається незрозумілою, зводиться до щасливого випадку та батька, який просить тебе посеред найбурхливішого моря триматися за мотузочку. Наче цього було недостатньо.