Творці Толедського пакту, ключової угоди 1995 року, яка мала на меті гарантувати стабільність іспанської публічної пенсійної системи, висловлюють серйозне занепокоєння. Вони попереджають, що постійне збільшення витрат на пенсії та їхнє часткове фінансування за рахунок податків призводять до зростання розриву між добробутом пенсіонерів та працюючого населення, а також зменшують інвестиції в молоді покоління.

Толедський пакт, який перетворився на парламентську комісію та цього року відзначає 30-річчя, заклав основи всіх пенсійних реформ в Іспанії за останні три десятиліття. Він вважається успішним прикладом політичного та соціального консенсусу.

Однак на нещодавній конференції в Мадриді, організованій Інститутом Санталусія, деякі з авторів пакту, представники як Народної партії (PP), так і Іспанської соціалістичної робітничої партії (PSOE), погодилися, що останні пенсійні реформи, проведені нинішнім соціалістичним урядом, відхилилися від початкового духу угоди. На їхню думку, ці реформи не гарантують міжпоколінної рівноваги, все більше сприяючи тим, хто вже вийшов на пенсію, за рахунок майбутніх поколінь і працюючих громадян.

Октавіо Гранадо, колишній державний секретар із соціального забезпечення за часів соціалістичних урядів, підкреслив важливість пакту у вилученні пенсійного питання з передвиборчої риторики, назвавши це "неабияким досягненням".

Незважаючи на визнання заслуг пакту, експерти вказують на проблеми. Колишній генеральний директор з питань упорядкування соціального забезпечення за уряду Маріано Рахоя зазначив, що політичні рішення, ухвалені з 2020 року, ігнорують початкову філософію пакту. Він наголосив, що система повинна забезпечувати не тільки достатні виплати, а й дбати про загальне благо всього суспільства, включно з тими, хто зараз фінансує пенсії – працівниками.

За даними економіста Гарсії, між 1995 і 2023 роками державні витрати зросли на 1,3% ВВП, тоді як витрати на пенсії збільшилися на 3,4% ВВП. Це свідчить про явну перевагу законодавців у захисті пенсійних витрат на шкоду іншим сферам. Гарсія вважає, що переломним моментом став звіт 2020 року Толедського пакту, коли було вирішено зберегти іспанські пенсійні виплати одними з найвищих у Європі – 77,2% від останньої заробітної плати порівняно із середнім показником 44,5% в Європі.

Він також додав, що система гарантує щорічну реіндексацію пенсій, незалежно від світових подій. Наприклад, у 2023 році індексація на 8,4% через інфляційну кризу призвела до збільшення витрат на 15 мільярдів євро, що еквівалентно річним витратам на сімейну політику і вдвічі перевищує інвестиції в житлову політику.

Валеріано Гомес, колишній міністр праці від PSOE, погоджується, що хоча реформи зробили систему більш стійкою, демографічні зміни створюють значне навантаження на нові покоління. Він вважає, що для збереження пакту необхідні параметричні реформи, які змінюють формулу розрахунку пенсій, що були відхилені нинішнім урядом на користь збільшення доходів без скорочення витрат.

Хуан Карлос Апарісіо, колишній міністр праці від PP, також висловив занепокоєння, заявивши, що "міжпоколінний контракт" перебуває під загрозою. Він наголосив на необхідності збалансування "пасивної та активної Іспанії" та вирішення проблем дисбалансу ліквідності й активів.

Як Гомес, так і Апарісіо погодилися щодо необхідності того, щоб наступна пенсійна реформа розглядала, серед іншого, розширення періоду розрахунку пенсії до всього трудового життя, а також перегляд пенсії по втраті годувальника та зростаючих витрат на тимчасову непрацездатність.