Концепція "ультраобробки часу" виходить за рамки простого споживання ультраобробленої їжі. Це глибоке відображення того, як сучасний капіталізм впливає на кожен аспект нашого повсякденного життя, торкаючись не лише нашого раціону, а й нашого способу існування.

Наш час постійно прискорюється під тиском високих вимог до продуктивності, внутрішньої самодисципліни та конкуренції. Це призводить до постійного відчуття браку часу, провини за "неуспіх" та бажання відкласти справи на потім. Часто за фразою "мені не хочеться" ховається втома та нездатність впоратися з поточним темпом життя.

Ультраобробка — це не тільки їжа. Це система, де позашкільні заняття дітей, організація сімейного побуту та вибір продуктів харчування диктуються зовнішніми обставинами, такими як високі ціни та низькі зарплати. В умовах інфляції стає важко обирати свіжі та якісні продукти, і доводиться економити навіть на найменшому, щоб забезпечити базові потреби, наприклад, житло.

Таким чином, наше життя, як і їжа, піддається "ультраобробці", стаючи швидким, зручним, але позбавленим природного ритму та повноцінності. Ця тенденція діаметрально протилежна таким поняттям, як середземноморська дієта, яка є не просто набором продуктів, а цілою філософією неквапливого ставлення до життя та до себе. Питання в тому, чи зможемо ми повернути собі контроль над своїм часом і жити так, як хочемо, уникаючи цієї постійної "ультраобробки".