Декількома словами
Середня тривалість робочого тижня в Іспанії, узгоджена в колективних договорах, становить 38,37 години, що вже ближче до цільових 37,5 годин, ніж до поточного максимуму в 40 годин. У деяких регіонах, таких як Країна Басків, Наварра та Каталонія, середня тривалість робочого тижня вже досягла або навіть перевищила позначку в 37,5 годин.
Середня тривалість робочого тижня, узгоджена в колективних договорах в Іспанії, становить 38,37 години. Цей показник уже ближче до цільових 37,5 годин, встановлених урядом, ніж до нинішнього максимального значення в 40 годин, передбаченого чинним Статутом працівників. Тобто, незважаючи на те що законодавство дозволяє звичайний робочий тиждень до 40 годин, колективні переговори вже дозволили скоротити цей максимум майже на півтори години на тиждень для працівників, охоплених такими договорами.
Це загальнонаціональний показник, але територіальна дезагрегація даних показує, що деякі автономні спільноти вже зрівнялися або перевищили ці згадані 37 із половиною годин. Це стосується Країни Басків, Наварри та Каталонії.
У цих трьох автономних спільнотах середня узгоджена тривалість робочого тижня вже близька до цієї величини: за даними Міністерства праці до квітня, вона становить 37,16 години в Країні Басків, 37,52 години в Наваррі та 37,56 години в Каталонії. Це середнє значення включає різноманітні сектори: від менш продуктивних і більш трудомістких, де, як правило, довша тривалість робочого тижня (наприклад, готельний бізнес, сільське господарство та торгівля); до більш продуктивних або з більшою силою профспілок, де тривалість робочого тижня коротша (наприклад, освіта, фінансова діяльність, технології чи промисловість).
Три регіони, що виділяються найменш тривалим робочим тижнем, відзначаються більшою часткою високопродуктивних видів діяльності у своїх економіках, на відміну від територій з більш тривалим робочим тижнем, де більшу роль відіграє первинний сектор та готельний бізнес. Це стосується Канарських островів (39,7 години), Естремадури (39,06 години) та регіону Мурсія (39,05 години). Вище середнього показника по країні також знаходяться Балеарські острови (38,85 години), Андалусія (38,93 години) та Кастилія-Ла-Манча (38,97 години).
Ця інформація від Міністерства праці базується на 2405 колективних договорах, що регулюють умови праці в 765 303 компаніях, де працюють 7 431 244 працівники. Тобто, це відображення того, як працює система колективних переговорів, та умов, за яких працюють працівники під парасолькою діалогу між комітетами та роботодавцями. Поза цією статистикою залишаються багато найманих працівників без колективних договорів, для яких діє мінімальний розмір оплати праці, а також державні службовці тощо.
Ця статистика також дозволяє дізнатися про еволюцію заробітних плат, узгоджених у колективних договорах: згідно з даними Міністерства праці, вони зросли на 3,35% до квітня, що вище показника річної інфляції за четвертий місяць. Ця цифра також перевищує майже на чотири десяті відсотка зростання, узгоджене профспілками та об'єднаннями роботодавців на 2025 рік. Слід підкреслити, що протягом найгірших років інфляції, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, ціни зростали значно швидше, ніж виплати, таким чином поточні підвищення поки що не компенсують (на даний момент) те, що було втрачено тоді.
Скорочення тривалості робочого тижня на законодавчому рівні вимагає підтримки всіх партнерів уряду, що є невизначеним сценарієм. Каталонська партія Junts заявляє, що не підтримує угоду Міністерства праці та профспілок, називаючи її атакою на малі та середні підприємства Каталонії. Партія заявляє про готовність до переговорів, хоча й представила поправку до законопроєкту в цілому. В уряді як соціалістичне крило, так і Sumar, налаштовані просувати захід, незважаючи на фронтальне несприйняття, яке наразі демонструє Junts. При цьому в самій Каталонії, як свідчить статистика міністерства, середня узгоджена тривалість робочого тижня вже знаходиться майже на рівні 37,5 годин.
У Країні Басків цей показник навіть нижчий, на чому неодноразово наголошувала Баскська націоналістична партія (PNV). PNV неодноразово висловлювала симпатію до цього заходу і навіть заявляла, що «в принципі» підтримає його, але зараз не гарантує свою підтримку та критикує відсутність участі роботодавців в угоді. Ліві націоналісти заявляють про підтримку угоди між профспілками та Міністерством праці, але попереджають: якщо нормативний акт занадто зміниться, щоб залучити праві сили, вони можуть переглянути свою позицію. Уряд уже направив законопроєкт до парламенту.
