Декількома словами
Венесуела повертається до практики регулювання цін, що викликає побоювання на тлі економічної кризи, інфляції та санкцій.
Уряд Венесуели оголосив про запровадження нової схеми «узгоджених цін», що викликало занепокоєння серед економічних агентів. На тлі нестабільності національної валюти та міжнародних санкцій, це рішення виглядає неоднозначно.
За даними Венесуельської обсерваторії фінансів (OVF), травневий індекс споживчих цін досяг 26%. Це свідчить про зростання інфляції, яка знову набирає обертів у країні, де ще нещодавно, в липні минулого року, вона становила всього 2% після періоду гіперінфляції.
Експерти пов'язують поточну двозначну щомісячну інфляцію, яка здавалася подоланою, з девальвацією болівара (на 30% за останні місяці), скороченням доходів країни та емісією грошей для фінансування дефіциту бюджету.
Ситуацію погіршують посилення санкцій з боку США та занепад виробничого сектору. OVF прогнозує річну інфляцію в середньому 229% та накопичену інфляцію в 105,5% в умовах економічного спаду. Венесуела залишається однією з країн з найвищою інфляцією у світі вже понад 10 років.
Влада намагається знайти способи стабілізувати ситуацію та стримати зростання цін. Обговорюється можливість реалізації комплексної антиінфляційної політики, яка вийде за рамки заморожування заробітної плати або обмеження кредитування.
Рамон Лобо, голова підкомісії з фінансів Національної асамблеї та колишній міністр фінансів, оголосив про новий механізм цін на основні товари в рамках «Закону про узгоджені ціни». Це викликало побоювання з приводу повернення до дефіциту, що спостерігався в минулому.
Лобо заявив, що умовою для підприємців є продаж товарів за офіційним, а не паралельним курсом долара. «З віце-президентом ми досягли важливих угод з підприємцями. Ми не хочемо, щоб підприємці продавали нижче собівартості, а щоб вони отримували розумний прибуток», - зазначив Лобо.
В рамках указу про економічну надзвичайну ситуацію посилюється фіскальне навантаження на бізнес, можливо, найвище в Латинській Америці. Підприємці, які побажали залишитися анонімними, стверджують, що до 60% прибутку компанії може йти на податки.
Основне податкове навантаження лягає на так звані парафіскальні податки. Крім прибуткового податку та соціального страхування, підприємці повинні платити до Національного фонду спорту, Національного фонду боротьби з наркотиками, Інституту освітньої співпраці, Національного житлового фонду, Національного фонду науки і технологій, а також податок на великі фінансові операції. Уряд оголосив про збільшення податкової одиниці з 9 до 43 боліварів.
Фінансовий агент, який побажав залишитися неназваним, стверджує, що податкова декларація в країні вдвічі перевищує середній регіональний показник. «Указ про економічну надзвичайну ситуацію дозволив би виконавчій владі знизити податкове навантаження на муніципалітети, яке дуже високе. Парафіскальні внески агресивно стягуються Національною службою податкового адміністрування, державною службою, і без принципу фіскальної взаємності, оскільки місцеві державні послуги дуже неефективні. Слід сказати, що деякі з цих зборів розраховуються від валового доходу, а не від чистого. Всі вони мають величезний вплив на фінансовий стан цих компаній».
Багато підприємців в приватному порядку стверджують, що величезне навантаження на податки, яке виконавча влада покладає на їхні плечі, не відображається на якості послуг, що пропонуються населенню, або на ефективності її політики в країні, яка як і раніше перебуває в стані серйозної соціальної надзвичайної ситуації.
З 2015 року у Венесуелі не існує відомого та загальнодоступного національного бюджету, що ускладнює оцінку макроекономічних показників та фіскального дефіциту. Експерти підкреслюють, що гіперінфляція в країні пов'язана з фінансуванням державних витрат за рахунок емісії грошей у невідомих масштабах та для невідомих цілей, а також з впливом міжнародних санкцій.
Економісти вважають, що підвищення цін на бензин може бути одним з можливих рішень, незважаючи на його потенційний вплив на інфляцію.
