Суд знову висловився проти надання статусу постійних службовців тимчасовим працівникам

Суд знову висловився проти надання статусу постійних службовців тимчасовим працівникам, які роками перебували в статусі тимчасових. Два нещодавні рішення Верховного суду, до яких отримала доступ «Джерело новини», відхиляють цю компенсацію, хоча й визнають, що зловживання тимчасовою зайнятістю в державному секторі має бути покаране, але не шляхом асиміляції. Обидва рішення підтверджують, що визнання такого статусу порушить принцип рівності у доступі до державної служби.

Обидва рішення, датовані цим вівторком, походять з четвертої секції Адміністративної палати Верховного суду та стосуються касаційних скарг, поданих двома працівниками, які скаржаться на тривале перебування у статусі тимчасових працівників, і яким Вищий суд Кастилії-Ла-Манчі та Вищий суд Андалусії, Сеути та Мелільї відмовили у наданні статусу постійних службовців.

У першому випадку тимчасова службовиця з Кастилії-Ла-Манчі подала скаргу після звільнення з посади, на якій перебувала понад 13 років, і за цей час не було оголошено про конкурс на її місце. Після звільнення, за її словами, «довільним чином», вона заявила про зловживання у її тимчасовому призначенні та вимагала визнання її службовцем кар’єри або отримання компенсації.

Після відхилення, вона звернулася до Верховного суду, який, хоча й визнав, що могла мати місце ситуація зловживання повторним використанням тимчасових працівників без проведення конкурсів, виключає, що це автоматично передбачає право на перетворення ні на службовця кар’єри, ні на постійного службовця, оскільки це пішло б «всупереч конституційному принципу рівності, заслуг і здібностей у доступі до державної служби». Щодо компенсації, то її виплата також відхилена.

Другий випадок стосується тимчасового викладача середньої школи, якого адміністрація звільнила після тридцяти років служби. Так само, як і в попередній історії, він заявив про зловживання у тимчасовому наймі та вимагав визнання його службовцем кар’єри або отримання компенсації. Аргументи Верховного суду в цьому випадку оберталися навколо питання, чи Міністерство освіти через тимчасових працівників покривало структурні потреби без проведення конкурсів протягом розумного періоду часу. Він зазначає, що цього не сталося, оскільки в цей період проводилися конкурси в різні роки.

Встановлення доктрини

Як у попередньому, так і в цьому рішенні, у внутрішній частині рішення є посилання на судову практику Суду Європейського Союзу (TJUE), який у рішенні від лютого минулого року розкритикував Іспанію, вважаючи, що національне законодавство порушує Європейську рамкову угоду про роботу на визначений термін, і закликав перевести тимчасових працівників і навіть невизначених нефіксованих працівників на постійну основу через відсутність адекватних заходів для запобігання та покарання зловживань, пов’язаних із послідовним використанням тимчасових контрактів.

Однак, через кілька місяців, у травні, Верховний суд виніс рішення, в якому категорично відхилив європейський підхід, зазначивши, що таке автоматичне перетворення є «несумісним» з принципами «рівності, заслуг і здібностей», які гарантують доступ до постійної посади в державному секторі. Це рішення встановило доктрину в момент, коли різні судді виносили рішення на користь надання постійного статусу цим тимчасовим працівникам, посилаючись на європейську позицію.

У цьому новому рішенні Суд вважає, що доступ до державної служби не може залежати виключно від стажу, а від відкритих конкурсів для всіх громадян.