Декількома словами
Війни в Газі та Україні, хоч і різні, є визначальними трагедіями нашого часу, підживлювані політичними інтересами лідерів на кшталт Нетаньягу та Путіна. На тлі протекціоністських ігор Трампа та розбіжностей у світовому сприйнятті (Захід проти Глобального Півдня), ці конфлікти демонструють кризу міжнародного порядку та потребують неослабної уваги світу. Не можна заплющувати очі на руйнацію та людські страждання.
Нічого не видно крізь туман війни, навіть коли вона лише тарифна. Розмиваються й ті війни, що не метафоричні, де падають не біржові котирування, а бомби, і втрачається не багатство, а людські життя – жменями. Саме тоді, коли Дональд Трамп розпочинає свій небезпечний протекціоністський аукціон, здається, ніби території, де страждають і гинуть від вогню зброї, раптом виявилися відрізаними від світу.
Якщо в Україні все зайшло в глухий кут – і фронт, і мирні переговори, – то в Газі все лише погіршується. Армія Ізраїлю атакує з новою люттю і коїть чергове звірство: 15 рятувальників, що поспішали на допомогу жертвам бомбардування, були знайдені зі зв'язаними руками в братських могилах. Це нова ганьба для Нетаньягу, якого переслідують звинувачення в корупції та ненавидять родичі заручників. Йому потрібна війна, щоб утриматися при владі та продовжити свій авторитарний регрес.
Перемир'я зазнало краху, одноосібно розірване Ізраїлем. Воно було ефективним лише на першому етапі, коли мешканці Гази змогли повернутися до руїн своїх домівок, відновилися поставки та було звільнено 25 заручників. Другий етап, який мав розпочатися 1 березня зі звільненням решти та виведенням ізраїльської армії, так і не обговорювався. Він розтанув, як і третій етап – відбудови та переговорів про остаточний мир, – про який навіть не йшлося.
Вже три тижні не надходять базові товари. Відкрито новий коридор, другий, що розділяє Сектор, названий «Мораг» – на честь поселення, евакуйованого у 2005 році. Екстремістські поселенці сприймають це як сигнал про своє швидке повернення. Доки ХАМАС не звільнить заручників, бомбардування триватимуть, а військова окупація розширюватиметься. Зловісна ідея Трампа перетворити Газу без палестинців на розкішний туристичний анклав – це карт-бланш для Нетаньягу робити з палестинцями все, що йому заманеться.
На думку індійського письменника Панкаджа Мішри, немає події, яка б так визначала XXI століття, як руйнування Сектора Гази. Здається, ніби світ, який ми знали, сягає дна. Поряд з іншими катастрофами, «жодна не зрівняється з Газою: ніщо не залишило нам такого тягаря скорботи, розгубленості та нечистої совісті». Це «пророцтво майбутнього для виснаженого світу-банкрута», в якому «все більше людей переконуються, що їхня нація, раса, етнічна спільнота чи клас не виживуть, якщо не вдатися до безжальних заходів».
На відміну від Гази, вважає письменник, війна в Україні більш локалізована і є перш за все європейською проблемою. Його бачення дуже характерне для так званого Глобального Півдня, що одразу викликає порівняння різних мірил щодо Росії та Ізраїлю з боку західних країн та решти світу, або, в більш ідеологізованих термінах, між глобальними лівими та правими. З одного боку, контрастує нинішнє мовчання щодо Путіна з величезними демонстраціями проти війни в Іраку 20 років тому. З іншого – європейські засудження російського експансіонізму з бездіяльністю та байдужістю щодо ізраїльської окупації.
Аж поки Трамп не взявся за мир. В ООН відбулася перша і найгучніша демонстрація непомітного зв'язку між обидвома війнами, коли голосування проти вторгнення в Україну об'єднало США та Ізраїль з Росією, Північною Кореєю, Угорщиною та Нікарагуа. Наче будується новий авторитарний та націоналістичний інтернаціонал, визначений своєю ворожістю до багатосторонніх інституцій, особливо ООН, її Міжнародного суду та Міжнародного кримінального суду.
Партії, які найкраще його представляють, нещодавно зібралися в Єрусалимі на дивну конференцію проти антисемітизму, скликану урядом Нетаньягу, так само, як вони могли б відвідати іншу конференцію, скликану Путіним в ім'я антифашизму. Цього разу організатором був Аміхай Шиклі, міністр, який відповідає саме за боротьбу з цією расистською напастю, справжній молоток у пошуках цвяхів, що бачить антисемітів скрізь. Хто такий антисеміт для Шиклі? Той, хто солідарний з мешканцями Гази, вимагає держави для палестинців, критикує Нетаньягу чи засуджує апартеїд на окупованому Західному березі, винищення та етнічні чистки. Це терорист, прихильник ХАМАС і ворог США – винний, якого треба переслідувати в трампістському полюванні на відьом.
Не час заплющувати очі. Звідки б не дивитися, ось вони – трагічні картини смерті та руйнації, пов'язані нищівними намірами Путіна та Нетаньягу. На жаль, саме вони наразі визначають наше століття.
