Після місяців невизначеності більшість палестинських сімей із Гази, які в середині минулого року подали до посольства Іспанії в Каїрі прохання про переїзд до Іспанії для отримання притулку, отримали схвалення та почали переїжджати на Піренейський півострів.

Палестинці втекли із Сектора Гази поодинці після початку військового наступу Ізраїлю та перебували в Єгипті у стані значної правової незахищеності та економічної вразливості. Крім того, вони побоювалися репресій у разі примусового повернення.

«Коли мені зателефонували з Посольства, щоб повідомити, що мені надали візу, це був найщасливіший момент у моєму житті», — згадує один із заявників, який, як і решта співрозмовників, вважав за краще зберегти анонімність з міркувань безпеки. «Перше, що спало на думку, — це те, що я нарешті зможу планувати своє життя», — додає він. «У Єгипті я не зміг відновити все, що хотів, але тепер я вірю, що в Іспанії зможу почати все спочатку і нарешті відбудувати те, що втратив; навіть рухатися вперед», — продовжує він.

Щоб людина, яка тікає зі своєї країни, не ризикувала життям для пошуку притулку в Іспанії, закон про притулок 2009 року встановлює, що іспанські посли можуть дозволити безпечний переїзд для подання такого прохання. Встановлено лише дві вимоги: заявник не повинен бути громадянином країни, де розташоване посольство Іспанії, і його фізичній недоторканності має загрожувати небезпека. У 2024 році рішенням Верховного Суду було визначено, що ця небезпека для фізичної недоторканності стосується лише ситуації в країні походження, а не транзиту.

«Дозволи на переїзд до Іспанії, видані послом, є важливим кроком, оскільки вони надають захист людям, які, окрім того, що постраждали від збройного конфлікту, стали жертвами переслідувань у Газі», — коментує Андрес Хіменес де Парга, адвокат іспанської НУО «Рух за мир» (MPDL) та представник групи. З 26 справ, які він представляв, чотири жінки та четверо неповнолітніх, члени однієї родини, все ще чекають на рішення. Щонайменше ще одна сім'я з Гази в Єгипті, яка подала заяву окремо, також отримала дозвіл.

Тисячі мешканців Гази, які втекли до Єгипту в перші місяці війни, в'їхали за звичайною візою без автоматичної можливості її продовження. Отже, за рідкісними винятками, у всіх вона давно прострочена, і вони залишаються без посвідки на проживання, що ставить їх у дуже вразливе правове становище та унеможливлює підписання договору оренди, підключення телефонної лінії, відкриття банківського рахунку чи доступ до державних послуг. Крім того, для виїзду з Гази їм довелося заплатити значні суми грошей, що стало великим економічним тягарем.

З іншого боку, Єгипет не визнає мандат агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН) щодо палестинських громадян, тому вони не можуть зареєструватися, запевняє Крістін Бешай, керівник відділу комунікацій УВКБ ООН в країні. А агентство ООН для допомоги палестинським біженцям (БАПОР) не працює в Єгипті, влада якого в минулому депортувала громадян Судану та Еритреї, незважаючи на ризик, якому вони піддавалися у своїх країнах.

Заявники з Гази, які спілкувалися з журналістами, також поділяли побоювання, що єгипетська влада може будь-якої миті депортувати їх до Гази. Вони боялися, що в такому разі проти них можуть бути вжиті репресивні заходи за те, що вони втекли із Сектора. Крім того, принаймні деякі заявники, зокрема жінки, дотримуються ліберального способу життя, далекого від того, що пропагує ісламістський рух ХАМАС, тому вони не розглядали можливості повернення.

«Пам'ятаю, я був у своїй кімнаті, задзвонив телефон, і моя дружина відповіла. Раптом вона почала кричати моє ім'я. Вона плакала. Підійшла до мене, обійняла і сказала: „Нарешті нашу заяву прийняли. Це посольство Іспанії, ми поїдемо до Іспанії“», — згадує інший заявник, який вже перебуває в країні. «Ми обіймалися і плакали, як діти, від радості та щастя. Це був для нас рятівний круг. Ми відчували, що знову оживемо», — каже він. «Пам'ятаю, я взяв свою дитину, поцілував її і сказав: „Нарешті ти будеш у безпеці, янголятко“».

У статусі шукачів міжнародного захисту мешканці Гази, які отримали дозвіл на переїзд до Іспанії, мають право на доступ до державної системи прийому Міністерства інклюзії, соціального забезпечення та міграції, пояснює Хіменес де Парга. Коли вони прибувають до аеропорту, їх зустрічають співробітники Червоного Хреста та спочатку розміщують у центрі, керованому цією організацією.

«До нас поставилися дуже добре. Влада, люди були дуже люб'язні та привітні», — пояснює другий заявник. «Зараз ми займаємося оформленням документів. Я планую підтвердити свої університетські дипломи та вивчити іспанську мову, щоб почати шукати роботу. Насправді, я вже почав її вивчати», — додає він.

Третя заявниця, яка також уже перебуває в Іспанії, каже, що вона «справді приголомшена». «Не можу повірити, що це нарешті сталося. Коли ми приїхали до Іспанії, все пройшло добре; до нас поставилися дуже добре. Люди тут дуже добрі. Я відчуваю себе вільною. Справді. Але, звичайно, я вже сумую за своїми друзями», — зізнається вона.

Дозвіл на переїзд до Іспанії лише надає заявникам безпечний шлях для переїзду, оскільки мешканцям Гази, які прибули за наявності візи, надається захист. Один мешканець Гази розповів з Іспанії, що подав заяву на туристичну візу після початку війни, і, отримавши її, оскільки перебував на Західному березі, зміг виїхати з Йорданії та попросити притулку після прибуття. За кілька днів, додає він, отримав картку міжнародного захисту, щоб залишитися на час розгляду його заяви, хоча запевняє, що знає випадки, коли прохання про притулок вже було задоволено.

Надання дозволів на переїзд для отримання захисту відбувається, однак, у делікатному контексті, оскільки це змушує Іспанію підтримувати складний баланс між гарантуванням фундаментального права людини на притулок та неучастю в етнічній чистці Гази — дилема, з якою стикаються також кілька арабських країн. Останніми тижнями ізраїльський уряд просував ідею вислання мешканців Гази до третіх країн, і однією з таких країн була названа саме Іспанія, уряд якої категорично це відкинув.