Декількома словами
Стаття описує основні зміни, що відбуваються у дітей 9-12 років (преадолесцентний вік), включаючи психологічні, емоційні та фізичні аспекти. Надано практичні поради батькам щодо комунікації, встановлення кордонів та підтримки дитини на цьому перехідному етапі.
Період від 9 до 12 років є важливою перехідною стадією в житті дитини, яку психологи називають преадолесцентним віком. Це час, коли вчорашні діти починають сильно змінюватися, і для всієї родини це може стати непростим випробуванням.
Батькам часто важко прийняти, що їхній син чи донька вже не ті малюки, якими були раніше. З'являються власні ідеї, смаки, менше бажання проводити час із сім'єю, натомість більше — з однолітками. Цей етап, що передує повноцінній підлітковій фазі, зазвичай починається близько 9 років і триває до 12, хоча терміни можуть варіюватися. Психологи відзначають тенденцію до більш раннього початку преадолесценції, а деякі діти можуть проходити цей період майже непомітно.
Преадолесцентний вік характеризується безліччю змін: психологічних, емоційних, поведінкових та фізичних. Дитина починає активно шукати свою ідентичність, приділяє більше уваги стосункам із однолітками, ніж із сім'єю. Зростає потреба в автономії, часто виникає бунт проти правил, особливо домашніх.
У цей період характерні часті зміни настрою – від ейфорії до смутку. Препубертат починає активно цікавитися своєю зовнішністю і тим, як його сприймають оточуючі. З'являється бажання проводити більше часу на самоті, у своїй кімнаті, та активно оспорювати авторитет і встановлені норми.
Фізичні зміни також відіграють велику роль. У дівчаток вони, як правило, починаються раніше: розвиваються груди, розширюються стегна, може розпочатися менструація. У хлопчиків збільшується м'язова маса. У представників обох статей прокидається інтерес до сексуальності. Активація гормонів – естрогену та прогестерону у дівчаток (впливають на інтенсивність емоційних змін) та тестостерону у хлопчиків (посилює імпульсивність) – значно впливає на поведінку.
Цей період є критично важливим для всього подальшого розвитку дитини, оскільки закладає основи для підліткового та дорослого віку. Тому вдома необхідно створити атмосферу відкритого спілкування, де дитина не боїться бути засудженою і може вільно висловлювати свої почуття. Важливо визнавати та приймати її емоції, допомагаючи зрозуміти їх. Незважаючи на прагнення до незалежності, чіткі межі та правила дають підлітку відчуття безпеки.
Батькам варто виявляти інтерес до захоплень та друзів дитини, навіть якщо ці інтереси не поділяються або не подобаються. Щоб зміцнити зв'язок та уникнути повного віддалення, можна спробувати знайти спільні заняття, наприклад, зайнятися спортом.
Психологи також радять говорити на незручні теми, такі як сексуальність, і допомагати розвивати критичне мислення та почуття відповідальності за свої вчинки. Важливо уникати жорстких і суворих моделей поведінки. Якщо преадолесцент почувається, що не відповідає очікуванням, він може почати уникати спілкування, боячись осуду. Тому краще зосередитися на гнучкій атмосфері переговорів, де можна вчитися на помилках.
Необхідно уникати критики зовнішності, порівнянь з іншими дітьми, фраз на кшталт «нічого страшного» або надмірної опіки, оскільки це може зашкодити самооцінці. Вкрай важливо поважати особистий простір та право на приватність, навіть якщо дитина не хоче щось обговорювати. Це створить довіру, і у разі потреби вона не побоїться звернутися за допомогою.
Складність для батьків у прийнятті цих змін часто пов'язана з тим, що поведінка дитини може сприйматися як свого роду втрата або віддалення. Однак важливо розуміти, що це нормальний, природний та необхідний етап для здорового емоційного та психологічного розвитку.
