Декількома словами
Представник ООН з питань зменшення ризиків катастроф Камал Кішор заявив про необхідність суттєвого збільшення інвестицій у превентивні заходи. За його словами, це особливо важливо зараз, коли кількість стихійних лих зростає, а гуманітарне фінансування скорочується, при цьому інвестиції в запобігання є найбільш ефективними.
Камал Кішор, спеціальний представник ООН зі зменшення ризику лих, наголошує на критичній необхідності збільшити глобальні інвестиції у превентивні заходи. За його словами, це особливо важливо в умовах зростання кількості природних та техногенних катастроф, а також скорочення гуманітарного фінансування.
Кішор відвідав Іспанію для підготовки до Четвертої міжнародної конференції з фінансування розвитку, яка відбудеться у липні в Севільї. Його мета – привернути увагу урядів та агенцій співпраці до сектору, який часто недооцінюють, попри його доведену ефективність.
Представник ООН зазначає, що інвестиції у зменшення ризиків мають найкращий коефіцієнт окупності. При цьому дані організації, яку він очолює, прогнозують 40%-ве зростання кількості кліматичних катастроф у період з 2015 по 2030 рік. Це означає збільшення людських та матеріальних втрат. Незважаючи на це, на зменшення ризиків припадає лише близько 1% національних бюджетів та вкрай мала частка міжнародної допомоги. Понад 90% офіційної допомоги розвитку (ОДР), пов’язаної зі стихійними лихами, спрямовується на екстрене реагування та відновлення, і лише 10% – на запобігання. Кішор висловлює сподівання змінити цю тенденцію на конференції в Севільї.
Він вважає, що фінансування зменшення ризиків має здійснюватися переважно на рівні національних урядів, але не обмежуватися ОДР. Необхідно залучати приватний капітал, використовувати кліматичне фінансування та підтримку страхових механізмів. Важливо також вивчати передові практики країн, що активно впроваджують інноваційні підходи у цій сфері.
Говорячи про страхування, Кішор наголошує, що універсальні рішення, які добре працюють у Європі чи США, не можуть бути просто перенесені до країн Глобального Півдня. Страхові продукти мають бути адаптовані до місцевих умов, аби стати привабливими. Крім того, необхідно подолати дефіцит довіри між страховиками та страхувальниками. Третій ключовий фактор – прив’язка страхової премії до зусиль клієнта зі зменшення ризиків. Наприклад, якщо власник будинку, застрахованого від землетрусу, інвестує у його зміцнення, його страхова премія має знижуватися.
Збільшення відсотка національних бюджетів, що виділяються на зменшення ризиків (наразі в середньому 1% навіть у країнах, де це оголошено пріоритетом), вимагає макроекономічного обґрунтування. Необхідні загальноприйняті системи кількісної оцінки ризиків, що дозволяють країнам зрозуміти потенційні щорічні втрати та вигоди від інвестицій у превентивні заходи. Кішор також нагадує, що відсутність таких інвестицій може поставити під загрозу досягнення цілей сталого розвитку, таких як забезпечення освіти, продовольчої безпеки та скорочення бідності.
Зусилля із забезпечення загального доступу до освіти, продовольчої безпеки або скорочення бідності опиняться під загрозою, якщо не інвестувати у зменшення ризиків.
Залучення фінансування розвитку в цю галузь також вимагає демонстрації її високої ефективності. Як зазначає Кішор, якщо обсяги міжнародної допомоги та гуманітарного фінансування сьогодні скорочуються, тим важливіше нарощувати інвестиції у запобігання. Інвестуючи сьогодні, можна скоротити потребу в гуманітарній допомозі у майбутньому.
Попри можливі труднощі у просуванні цього порядку денного в умовах заперечення зміни клімату деякими політиками, Кішор підкреслює, що йдеться не лише про кліматичні, а й про геофізичні небезпеки – землетруси, цунамі, зсуви. Ризик втрат від землетрусів становить сьогодні 30%, і в цій галузі робиться недостатньо. Він наводить приклад систем раннього попередження про циклони та урагани: ймовірність загибелі в схильних до них районах сьогодні на третину нижча, ніж 15 років тому, завдяки прогресу в цій сфері. Інвестиції в системи оповіщення, медичні послуги та підвищення стійкості громад окупаються за дві-три події.
У контексті нещодавніх масштабних повеней, подібних до тих, що сталися в Іспанії, Кішор виділяє п'ять ключових уроків: перегляд планів землекористування (особливо в містах, збудованих на водно-болотних угіддях), модернізація зливових систем, створення міських систем раннього попередження, управління водосховищами для контролю повеней та підвищення залученості громадян у реагування на лиха.
Відповідаючи на питання про плани збільшення капіталу глобального фонду, він підтвердив, що така задача стоїть давно. На COP28 обговорювався перехід від мільярдів до трильйонів доларів інвестицій. Хоча цей перехід ще не здійснено, це вже початок. Кішор пропонує одночасно працювати над створенням національних систем для ефективного використання цих ресурсів.
До завершення дії Сендайської рамкової програми (2015-2030), що закликає інвестувати у запобігання, залишається п'ять років. Кішор зазначає, що програма сприяла прогресу: 131 країна має плани зі зменшення ризиків. Досягнуто успіхів у зниженні кількості загиблих та розвитку систем раннього попередження. Однак необхідно покращити показники щодо кількості постраждалих, економічних втрат та збитків інфраструктурі. Головний виклик у найближчі роки – сприймати зменшення ризиків лих не як окреме завдання, а як невід'ємну частину процесу розвитку.
