Декількома словами
Російський шаховий композитор Лібуркін створив новий етюд. Позиція з невеликою кількістю фігур здається простою, але містить складний і неочікуваний шлях до перемоги білих, що дивує навіть досвідчених гравців.
Відомий російський шаховий композитор знову вразив світ новим етюдом. Він зумів перетворити на витвір мистецтва позицію з дуже малою кількістю фігур, яка веде до абсолютно неочікуваного для більшості шахістів результату.
Художні фінали (етюди) значно різняться за видимою складністю при першому погляді. Деякі відразу здаються надзвичайно важкими. Інші, як цей останній етюд Лібуркіна, можуть видатися простими навіть для шахіста середнього рівня.
При першому аналізі позиції виникає думка, що після кількох ходів білі отримають значну матеріальну перевагу — зайву туру. На перший погляд, здається, що перемога має бути легкою.
Однак саме тут і починається найцікавіше. Друге враження у любителя шахів — що за такої, здавалося б, вирішальної переваги, виграш насправді неможливий. Але умова завдання чітко вказує: "Білі грають і виграють".
Щоб досягти перемоги в цій позиції, російський композитор знаходить вкрай неочевидний та ефективний маневр, який здатен здивувати навіть гросмейстера. Саме цей прихований, несподіваний шлях до перемоги і робить етюд Лібуркіна справжнім шедевром шахової композиції.
