Декількома словами
Дослідження у Піренеях виявило, що бородачі, які живуть групами з двох самців та однієї самки ("трійками"), не розмножуються успішніше за моногамні пари. Вчені вивчили їхню соціальну поведінку, дієту (особливо важливість овець) та переваги при виборі місць проживання.
Всупереч поширеній думці, життя бородачів (ягнятників) у репродуктивних групах із двох самців та однієї самки, так званих "трійках", не забезпечує цим птахам вищого успіху в розмноженні порівняно з моногамними парами. Такого висновку дійшли вчені в результаті багаторічного дослідження у Піренеях, де мешкає близько 50% європейської популяції цього рідкісного грифа.
Понад 35% бородачів у Піренеях обирають саме таку форму соціальної поведінки. При цьому дослідження показало, що навіть сприятливі умови довкілля в місцях гніздування "трійок" — оптимальний клімат, висота над рівнем моря та доступність їжі — не призводять до підвищення репродуктивної ефективності.
Серед інших важливих відкриттів — ключова роль свійських овець у раціоні бородачів. Ці некрофаги харчуються переважно кістками диких та свійських копитних. Близько 61% кісток, що вони споживають, припадає на останки свійської худоби, насамперед овець, яких розводять на вільному випасі. Вчені наголошують, що скорочення такого типу тваринництва може мати фатальні наслідки для виживання бородачів.
Дослідники також зазначили, що бородачі віддають перевагу гніздуванню поблизу ґрунтових доріг, а не асфальтованих трас.
Результати дослідження дозволили скласти мапу найбільш сприятливих територій для бородачів в Іспанії, де налічується 104 гніздові пари. На мапі виявлено як вже заселені, так і вільні, але перспективні для проживання цих птахів області, наприклад, у регіонах Ла-Ріоха, Матарранья (Теруель) та Ель-Монкайо (Сарагоса).
Робота ґрунтувалася на даних, зібраних протягом десяти років (з 2012 по 2021 роки) експертами та спостерігачами, які регулярно відвідували гнізда у Піренеях. Аналізувалися такі параметри, як ухил місцевості, відстань до ґрунтових доріг, щільність населення, мінімальна температура та щільність популяції овець — найважливіший фактор для їхнього харчування.
Успіх розмноження у бородачів загалом невеликий: пара або "трійка" виводять максимум одного пташеняти на рік, і лише близько 30% репродуктивних груп мають успішне гніздування. До того ж, серед пташенят поширений каїнізм: старше пташеня часто вбиває молодше, щоб отримати більше їжі.
Молоді бородачі до досягнення статевої зрілості (близько п'яти років) активно досліджують великі території площею до 11 000 квадратних кілометрів у пошуках придатних місць для гніздування. Середній денний переліт може становити до 46 кілометрів. Оселившись на території, вони скорочують радіус своїх переміщень приблизно до 70 квадратних кілометрів.
Вчені спостерігали, що бородачі часто вважають за краще приєднатися до вже існуючої пари на якісній території, а не освоювати порожні, але менш придатні місця. Це може пояснюватися насиченням оптимального середовища існування.
Приєднання до пари для другого самця (так званого бета-самця) непросте. Нерідко виникають сутички з домінуючим самцем (альфою) за право спаровуватися. Однак, якщо новий самець наполегливий і самка його приймає, він може залишитися. Самка відіграє ключову роль у соціальному регулюванні та отримує вигоду від додаткового помічника. Хоча розподіл обов'язків у моногамних парах досить рівномірний (50% на будівництво гнізда, насиджування, захист території, пошук їжі та догляд за пташеням), третій член групи також бере участь, хоч і меншою мірою. При цьому новий самець терпить агресію, оскільки може успадкувати територію після смерті самця-альфи, навіть якщо не може бути повністю впевненим у своєму батьківстві.
Дослідження також підкреслює важливість присутності грифів у середовищі проживання бородачів. Грифи, які першими знаходять мертві тіла тварин і очищають кістки від м'яса, допомагають бородачам виявляти джерела їжі. Їхня соціальна поведінка та ефективність у пошуку падла полегшують бородачам доступ до необхідних їм кісток.
