Декількома словами
Афганські жінки, яким Іспанія надала гуманітарні візи, стикаються зі значними труднощами після прибуття, оскільки їх не включають до державної системи прийому біженців. Неурядові організації повідомляють про випадки, коли жінки залишаються без житла та підтримки через адміністративні перешкоди. Ситуація виникає попри заяви іспанського уряду про підтримку афганок.
Хаміді Султані, 31-річній афганці, якій загрожують смертю таліби, що правлять у її країні, прибула до мадридського аеропорту Барахас 13 квітня. Однак їй не надали копію рішення, що підтверджує спонсорство іспанського уряду на її переїзд. Цей документ, який зазвичай видається разом із візою, дозволяє негайно включити отримувача до системи прийому біженців після прибуття в Іспанію, забезпечуючи житло та харчування під час розгляду її запиту на притулок. Без цього документа Султані опинилася покинутою в аеропорту. Якби не афганська журналістка Хадіджа Амін, яка прихистила її на 24 дні, вона б залишилася на вулиці. Після запиту до Міністерства закордонних справ Іспанії щодо цього випадку, Хаміді Султані виділили місце у центрі прийому, куди вона заселилася у вівторок.
Султані — не єдина афганка, якій Іспанія дозволила в'їзд на свою територію, але не інтегрувала до системи прийому, яка й без того є скромнішою порівняно з іншими європейськими країнами. Дві організації, що підтримують афганок, які намагаються отримати міжнародний захист — «Esperanza de Libertad» під керівництвом Амін та «Netwomening» — зафіксували щонайменше сім схожих випадків лише за останні три тижні. Обидві НУО припускають, що таких випадків може бути значно більше.
Наступного дня після прибуття Султані ще дві афганки прибули до Барахаса за ідентичних обставин і також були розміщені у Хадіджі Амін, яка сама є біженкою і не має надлишку ресурсів.
27 квітня приземлилися ще чотири жінки, також без автоматичного захисту, хоча їхній випадок дещо інший. Цим чотирьом жінкам — колишній парламентській діячці попереднього афганського режиму та трьом її родичкам — посольство Іспанії в Ірані спочатку відмовило у візі. Пізніше посольству довелося змінити рішення після постанови Національної судової колегії (Audiencia Nacional) у рамках адміністративного позову, поданого за допомогою «Netwomening». Суд тоді видав забезпечувальні заходи, зобов'язавши іспанську дипломатичну місію перевезти цих чотирьох жінок до Іспанії.
Хоча ці чотири афганки інформували посольство про свою поїздку, віце-президент «Netwomening» Марія Лопес зазначає, що «їхній прийом за програмою міжнародного захисту не був організований», і врешті-решт вони зупинилися у родичів.
Як і іншим трьом афганкам, їм також «не призначили зустріч для подання заяви на притулок». Офіційний аргумент полягає в тому, що особи, які прибувають до Іспанії без копії рішення про переїзд або завдяки забезпечувальним заходам суду, мають спочатку в'їхати в країну, а потім самостійно записуватися на прийом для подання заяви про міжнародний захист за спеціальними телефонними номерами офісів у справах іноземців.
Ця процедура була б простою, якби не постійне перевантаження цих телефонних ліній, через що додзвонитися практично неможливо. У рідкісних випадках, коли вдається зв'язатися, запис призначається через кілька місяців. Тим часом заявник залишається поза системою прийому та ризикує, що термін його візи (в афганок вона зазвичай 90-денна) закінчиться, що поставить його в нелегальне становище. За даними Іспанської комісії допомоги біженцям (CEAR), у 2024 році 167 366 осіб звернулися за міжнародним захистом в Іспанії.
Марія Лопес побоюється, що ці послідовні перешкоди «відіб'ють у жінок бажання шукати захисту в Іспанії та бачити гарантованими свої права». Це відбувається або при відмові у візах їм чи їхнім сім'ям, або при залишенні поза системою прийому тих афганок, кому переїзд до Іспанії все ж був дозволений.
Адвокатка згадує історію хазарейської вдови (хазарейці — етнічна група, переслідувана талібами) з двома дітьми, чий чоловік був убитий. Іспанська дипломатична місія в Пакистані «відмовила їй у візі, тому що вона ще не надала свідоцтво про смерть чоловіка». Адвокатська контора, яка співпрацює з «Netwomening», оскаржила рішення та надала документ, але посольство «досі не відповіло».
Лопес цитує іншу ситуацію: афганські жінки, які роками чекають на прийом у іспанських дипломатичних представництвах. Вона згадує випадок жінки, яка чекає вже три роки. Зараз ця жінка виживає «в наметі в Ісламабаді». Пакистан наразі депортує афганок, що несе значний ризик їхньої загибелі від рук талібів на батьківщині, особливо якщо вони займали владні посади або працювали в судовій системі.
«Посольства відмовляють у візах жінкам або їхнім сім'ям, іноді без пояснення причин, як це відбувається в посольстві Іспанії в Ірані. Потім вони не відповідають на апеляції, як це було в Пакистані, і змушують жінок звертатися до дороговартісних ресурсів у Національній судовій колегії», — продовжує юристка. Це вимагає «знайти адвокатську контору та прокуриста, що недоступно для більшості з них. Якщо ці спеціалісти не працюють pro bono [безкоштовно], як ми в ‘Netwomening’ та в деяких фірмах, вони залишаються беззахисними», — підкреслює вона. «А потім уряд любить говорити, що він підтримує афганських жінок», — критикує Марія Лопес.
Джерела в Міністерстві закордонних справ Іспанії відповіли, вказавши, що «уряд Іспанії постійно підтримує афганських жінок з моменту падіння законного уряду Кабула в серпні 2021 року, підтримуючи та просуваючи резолюції в Раді з прав людини, збільшуючи гуманітарну допомогу та мандат Спеціального доповідача ООН по Афганістану, серед іншого».
Крім того, «окрім евакуації понад 4000 чиновників та їхніх родин, іспанські посольства в Пакистані, Ірані та Туреччині дозволили переїзд до Іспанії до 2000 осіб у пошуках міжнародного захисту. Понад 700 з них — судді, прокурори, правозахисниці або журналістки, чия фізична недоторканність перебувала під загрозою в Афганістані», — йдеться у відповіді.
Джерела підкреслили інші ініціативи уряду в Міжнародному Суді та Міжнародному кримінальному суді. Однак вони не пояснили, чому адміністрація виключає деяких афганок із системи прийому і чому відмовляє у переїзді до Іспанії жінкам цієї національності, які подають заяви в Пакистані та Ірані.
Постанова Суду Європейського Союзу від 4 жовтня минулого року визначає, що будь-яка афганка, лише за фактом своєї статі, повинна отримувати міжнародний захист від талібів. Суд згадав деякі з понад ста указів, прийнятих фундаменталістами з моменту їхнього повернення до влади в серпні 2021 року, які забороняють жінкам працювати, подорожувати наодинці, отримувати документи без дозволу чоловіка, обирати одяг або навіть виглядати у вікна.
За словами віце-президента, «Netwomening» допомогла щонайменше десяти афганкам оскаржити в адміністративному порядку відмову у візах до Іспанії. Якщо ці апеляції не будуть незабаром розглянуті, вони будуть змушені звертатися до Національної судової колегії. З них, підкреслює Лопес, три були подані після згаданої постанови Суду ЄС. Юристка стверджує, що знає й про інші випадки.
З семи згаданих випадків афганок, які вже перебувають в Іспанії, відомий лише випадок Хаміді Султані. З шести жінок, що залишилися і не були включені до системи прийому, дві поїхали до Франції, пояснює Амін — де вони не можуть просити притулку, оскільки мають це робити в країні прибуття, тобто в Іспанії — а решта чотири досі не отримали запис на подання заяви про притулок.
