Декількома словами
У статті аналізується критика ідеології Ватикану, яка, на думку оглядачів, суперечить сучасним демократичним цінностям, таким як рівність і різноманітність. Порушуються питання патріархальності, ставлення до ЛГБТ та права на гідну смерть, підкреслюючи анахронічність інституції незалежно від особистості Папи.
У медіапросторі часто надмірно представлена інформація про Ватикан, особливо у періоди, що передують виборам нового понтифіка. Проте, як зазначають деякі оглядачі, ця інформація іноді подається без необхідного ідеологічного та інституційного контексту. Створюється враження, що головним питанням сучасності є те, хто або яким буде новий Папа Римський. При цьому мало говориться про те, що сама структура та ідеологія Католицької церкви значною мірою залишаються анахронічними та суперечать фундаментальним демократичним цінностям.
Навіть за гіпотетичного сценарію обрання нового Папи, наприклад, Лева XIV (як передбачалося в одному з нещодавніх міркувань), ключова проблема залишається: Церква сьогодні є за своєю суттю контркультурною інституцією, що відкидає багато домінантних у сучасному світі цінностей та моделей життя. Попри її історичну значущість та політичний вплив, особливо у демократичних країнах, вкрай рідко обговорюється, наскільки глибоко ідеологія Ватикану розходиться з принципами рівності, різноманітності та захисту дитинства, закріпленими у демократичних конституціях.
Недавні дискусії, пов'язані з теологічними аспектами життя Церкви, часом затьмарюють гостріші питання. Наприклад, наскільки довго може зберігатися анахронізм та відчуття безкарності, які, на думку критиків, оточують Католицьку церкву? Йдеться не про окремі інциденти, а про системну проблему.
Ця інституція критикується за свою патріархальність, за відмову визнати рівність жінок всередині Церкви та активну протидію праву жінок ухвалювати рішення щодо власного тіла поза нею (у питаннях абортів, контрацепції, визначення гендеру). Також Ватикан називають гомофобною структурою, що засуджує ідентичність мільйонів вірян та ставить під сумнів право людини на гідну смерть, ігноруючи бажання припинити страждання, не підкоряючись релігійним чи іншим переконанням інших.
На цьому тлі здаються другорядними розмови про те, чи був попередній Папа екологічно свідомим або миролюбним. Головне питання, яке, на думку оглядачів, замовчується, полягає у фундаментальному зіткненні ідеології Ватикану із сучасним світом та необхідності глибоких інституційних змін.
