Декількома словами
Графічний роман Тесси Галлс «Годуючи привидів» був нагороджений Пулітцерівською премією, увійшовши в історію як другий комікс з такою відзнакою. Книга розкриває теми сімейних травм та досліджує історію Китаю.
Графічний роман «Годуючи привидів» (Feeding Ghosts) американської художниці Тесси Галлс став лише другим коміксом в історії, який отримав престижну Пулітцерівську премію. Книга була відзначена в категорії «Автобіографія», повторивши успіх знаменитого «Maus» Арта Шпігельмана, який здобув цю нагороду у 1992 році. Ця подія підтверджує важливість графічних романів як повноцінного літературного жанру.
Тесса Галлс дізналася про свою перемогу, працюючи кухарем у Капітолії міста Джуно на Алясці. Ця сезонна робота допомагає їй відпочити від роботи фрілансера. Новина прийшла від одного з конгресменів, і в Галлс майже не було часу усвідомити її, оскільки потрібно було повертатися до приготування їжі.
«Годуючи привидів» був опублікований англійською мовою рік тому і вже зібрав численні нагороди у світі коміксів. Однак Пулітцер є особливою відзнакою, адже тут книга змагалася зі стандартними біографіями та мемуарами. Журі Пулітцера охарактеризувало графічний роман обсягом майже 400 сторінок, що містить щільні чорно-білі малюнки та розповідні знахідки, як «зворушливий твір літературного мистецтва, ілюстрації якого оживляють досвід травми, що передається через сімейні історії».
У своїй роботі Галлс заглиблюється у своє генеалогічне дерево, досліджуючи власне минуле та історію Китаю, звідки походять її бабуся і мати. Бабуся, Сунь Ї, була сучасною журналісткою в Шанхаї, яка втекла до Гонконгу як мати-одиначка і у 1957 році опублікувала успішні мемуари про роки під гнітом Мао, написані в стані параної. Мати Тесси, Роуз, переїхала з родиною до США у 1970 році. Тесса виросла в Каліфорнії, відчуваючи постійну присутність «привида» бабусі, яка померла у 2012 році.
Спочатку Тесса Галлс мала намір дослідити складні стосунки між матір'ю та бабусею на тлі історії XX століття. Проєкт вимагав вивчення історії Китаю, особливо періоду маоїзму, і навіть основ китайської мови. Однак, отримавши переклад мемуарів бабусі, Галлс зрозуміла, наскільки глибшою та комплекснішою буде її робота.
Перші чотири роки пішли на дослідження та вивчення не лише історії, а й мистецтва створення графічних романів. Раніше Галлс займалася живописом і мала дуже різнобічний досвід, включаючи роботу кухарем в Антарктиді. Попри відсутність попереднього інтересу до коміксів, вона відчула, що саме цей формат найкраще підходить для її історії.
Вона прочитала величезну кількість коміксів, щоб зрозуміти їхні правила. Крім того, Галлс вивчала історичні матеріали та консультувалася з експертами, що відображено в книзі, яка містить примітки, як у науковій праці.
Результат цієї роботи – не просто особиста історія, а й поглиблене вивчення бурхливих подій XX століття в Китаї та Гонконзі. За допомогою детальних малюнків Галлс майстерно розповідає про життя євроазіатської громади та намагається зрозуміти вчинки свого діда, швейцарського дипломата, який покинув бабусю.
Процес написання та малювання тривав ще чотири роки, включаючи півроку ізоляції в хатині в лісі в Орегоні завдяки письменницькій резиденції. Саме там вона знайшла структуру для своєї історії.
«Годуючи привидів» є передусім історією стосунків між матір'ю та донькою, з усім їхнім спектром провини, докорів і примирення. Мати Тесси брала участь у дослідженні, хоча автор хвилювалася, щоб не завдати їй болю. З жалем Галлс розповідає, що на момент завершення книги її мати вже страждала на деменцію.
Тесса Галлс описує себе як ковбоя, яким керує «апетит до кордону». Цей дух авантюризму, що привів її на шість континентів, пов’язаний з дитинством у маленькому містечку та відчуттям відчуженості. Вона бачить паралелі між спробами нинішніх американських політиків «переслідувати та забороняти певні слова» і діями комуністів у Китаї, які «ігнорували реальність та намагалися нав'язати свою розповідь».
Незважаючи на здобуття Пулітцера, Тесса Галлс категорично заявляє, що не планує писати інші книги. Вона вважає себе мультидисциплінарною художницею, а не письменницею. Її наступна мета – зайнятися комікс-репортажем з Аляски, досліджуючи теми зміни клімату, екологічної справедливості, суверенітету корінних народів та видобутку ресурсів.
Доки цей проєкт не буде реалізований, вона продовжить готувати їжу для конгресменів Аляски.
