Передумова сюжету одночасно спантеличує та гіпнотизує: у зруйнованому світі, де частини землі ширяють у небі, а поля затоплені монстрами, місто Люм'єр (Париж) відкололося від континенту. Вдалині на горизонті височіє кілометровий моноліт, що керує життями всіх мешканців міста. І на цьому моноліті намальоване яскраве число. Раз на рік відбувається «гоммаж» – своєрідний ритуал, під час якого величезна жіноча фігура, Художниця (Peintresse), малює інше число на цьому імпровізованому полотні. Послідовність чисел утворює зворотний відлік, і люди відповідного віку раптово вмирають, перетворюючись на попіл та пелюстки. Мешканці Люм'єра живуть між розгубленістю та прийняттям, і наша експедиція, Експедиція 33 (моноліт позначає це число, отже, нам цей вік), вирушає в самогубну пригоду, щоб зупинити та, можливо, зрозуміти Художницю та її таємницю.

Йдеться про Clair Obscur: Expedition 33, французьку RPG, яка отримала одні з найкращих оцінок року та несподівано повернула гравцям усього світу найкращі відчуття від цього жанру, прапором якого завжди була серія Final Fantasy. «Несподівано», адже гру розробила невелика студія Sandfall Interactive. Бюджет був сміховинним, якщо врахувати, як виглядає гра, тому рекламна кампанія була дуже обмеженою, в основному живилася завдяки сарафанному радіо від гравців, які раптом натрапили на таку неочікувану та чудову гру.

Формальна пропозиція гри є дуже особистою, і все ж таки майже в кожному її куточку можна побачити відголоски інших ігор; хороші ідеї, запозичені тут і там, які Sandfall зуміла зібрати з інших чудових творів і вправно поєднала, створивши вишуканий гобелен, що працює бездоганно. Один приклад: прапори, біля яких відпочиває наша група, поновлюють обмежені зілля, запобігаючи накопиченню сотень витратних предметів, які гравці потім ніколи не використовують. Інший: покрокові бої додають щось, що досі нікому не спадало на думку і що ідеально підходить: послідовності натискання кнопок для максимізації шкоди, ухилення та парирування, що нагадують Sekiro, роблячи сутички набагато захопливішими. Ще один: табір, скопійований з Baldur’s Gate III, який слугує не тільки притулком посеред ворожого світу, але й місцем зустрічі, де розкриваються історії персонажів і зміцнюються стосунки між ними через необов'язкові розмови.

Ці історії є ще однією ключовою особливістю гри, адже, очевидно, її ідеальна структура механік не мала б сенсу без сюжету та персонажів, які захоплюють гравця та занурюють його у світ гри. І тут знову стається диво: Clair Obscur має естетику, споріднену з романтизмом (стрункі люди, розкішний одяг, пишне волосся), яку ми так нерозривно пов'язуємо з Final Fantasy, епічні, але чуттєві саундтреки, і відчуття історії, більшої за життя, що впливає не тільки на наших героїв особисто, але й на долю цілого світу, яка залежить від наших дій.

Гра вже зараз є кандидатом на найкращу гру року. Враховуючи, що гра з'явилася одразу в Game Pass від Microsoft, не буде перебільшенням вважати, що Clair Obscur може стати володарем звання GOTY цього року. Той факт, що гра, яка вийшла на сервісі Microsoft, може стати найкращою грою року, змусить індустрію переосмислити багато речей. І перша очевидна: якщо гра, яка виглядає як суперпроєкт, насправді є скромним продуктом невеликої команди, то, можливо, протягом останніх років великі студії просто неправильно витрачали свої гроші…