Термін подання заявок на легалізацію для нелегальних іммігрантів, які проживають або працюють у 83 муніципалітетах Валенсії, постраждалих від стихійного лиха (DANA), наближається до завершення. Уряд Іспанії раніше оголосив про надання дозволів на проживання та роботу терміном на один рік для постраждалих та їхніх найближчих родичів. Для іноземних родичів загиблих жертв термін може бути продовжено до п'яти років.

Спочатку уряд очікував, що цією можливістю скористаються близько 25 тисяч осіб. У квітні міністерка міграції Ельма Саїс уточнила, що близько 23 тисяч іммігрантів вже подали заявки, і 95% з них отримали позитивне рішення. Однак за кілька днів до кінця терміну сотні людей продовжують стикатися зі справжнім бюрократичним лабіринтом, намагаючись довести, що вони також стали жертвами цієї трагедії.

Коли програму легалізації було запущено, різні асоціації, що працюють з іммігрантами, попереджали про труднощі, з якими зіткнуться ті, хто не має свідоцтва про реєстрацію місця проживання (empadronamiento). Офіс у справах іноземців у Валенсії висловив готовність приймати документи, видані муніципалітетами, так звані "звіти про фактичне проживання". Проте, тоді як деякі місцеві органи влади проявили гнучкість, інші, з незрозумілих причин, повністю самоусунулися або навіть відмовили у видачі таких свідоцтв, що викликало критику з боку НУО.

Стихійне лихо показало, всупереч ксенофобській риториці, що тисячі громадян, народжених за кордоном, мають ті ж проблеми та турботи, що й їхні сусіди, народжені в Іспанії. Однак воно також продемонструвало, що життя у нелегальному статусі або робота в тіньовій економіці пов'язані з низкою серйозних перешкод — труднощі з доступом до житла, расизм, відсутність трудового договору чи банківського рахунку. У такій ситуації бюрократія не має ставати ще одним нездоланним бар'єром.

З усією необхідною обережністю, уряд повинен виявити більшу гнучкість, щоб максимально спростити процедуру легалізації для тих, хто зараз опинився в пастці, не маючи можливості адміністративно підтвердити своє існування та життєву ситуацію. По-перше, необхідно продовжити термін подання документів, який виявився явно недостатнім. По-друге, слід приймати інші дійсні юридичні докази (такі як медичні чи шкільні довідки, поліцейські заяви, свідчення очевидців і навіть особисті фото та відео), що підтверджують їхнє становище.

Продовження нинішньої ситуації прирече цих людей на життя у стані аномалії, яка порушує їхню гідність і права як особистостей. Саме цю проблему, як передбачається, уряд мав намір вирішити за допомогою надзвичайної легалізації, а не посилити її. Якщо це справедливо за звичайних умов, то тим більше після катастрофи, яка спричинила загибель понад 220 людей.