Уряд Іспанії ухвалив реформу законодавства, що регулює діяльність Генеральної прокуратури (Ministerio Fiscal). Одним із головних нововведень є відв’язка терміну повноважень Генерального прокурора від терміну дії уряду. Згідно з новим проєктом закону, глава відомства обиратиметься на фіксований п’ятирічний термін без можливості переобрання.

Ця реформа має на меті посилити незалежність та автономію прокуратури. Зокрема, уряд не зможе давати вказівки Генеральному прокурору щодо будь-яких справ, а комунікація між прокуратурою та урядом має бути публічною та здійснюватися у письмовій формі.

Розробка нового статуту Генеральної прокуратури була запланована в рамках реформи кримінально-процесуального законодавства. Як Генеральна рада судової влади, так і сама прокуратура наполягали на законодавчому закріпленні автономії відомства та його незалежності від уряду, щоб уникнути зовнішнього тиску на прокурорів під час розслідування кримінальних справ.

Проєкт закону, що надійшов на розгляд уряду, також враховує рекомендації Групи держав проти корупції (Греко) при Раді Європи. Цей орган тривалий час вказував у своїх звітах на необхідність реформування статуту прокуратури, особливо щодо збігу термінів повноважень Генерального прокурора та уряду, оскільки це могло впливати на сприйняття незалежності.

Ухвалений урядом законопроєкт розриває цей зв'язок. Генеральний прокурор і надалі призначатиметься урядом, але його мандат більше не буде пов’язаний із терміном законодавчої влади. Глава відомства не звільнятиметься разом із урядом, який його призначив, на відміну від нинішньої ситуації. Передбачено п'ятирічний непоновлюваний термін, окрім випадків, коли особа обіймала посаду менше року. Якщо Генеральний прокурор достроково залишає посаду, його наступник отримує мандат на час, що залишився до закінчення п’ятирічного терміну.

Ця зміна означає, що після загальних виборів або вотуму недовіри, новий уряд успадкує Генерального прокурора, призначеного попереднім. Щоб уникнути спроб звільнення у разі розбіжностей з новим урядом, законопроєкт зберігає чітко визначені причини для припинення повноважень глави прокуратури. Якщо уряд має намір звільнити його за серйозне чи неодноразове невиконання функцій (одна з чинних причин), це потребуватиме попереднього висновку Генеральної ради судової влади.

Новий текст також має на меті посилити автономію прокурорів, забороняючи центральному або регіональним урядам ініціювати будь-які дії з боку прокуратури. Генерального прокурора не можна буде викликати для свідчень перед Радою міністрів, а комунікації між ним та урядом мають бути письмовими та публічними. Призначення, підвищення та дисциплінарні заходи щодо головних прокурорів відтепер віднесені до повноважень Генерального прокурора, а не уряду.

Хоча ці заходи спрямовані насамперед на посилення автономії Генерального прокурора, проєкт закону передбачає також зміни, що зменшать владу самого глави відомства всередині системи. Обмежується його дискреційне право давати вказівки у конкретних провадженнях – тепер це вимагатиме консенсусу із заступником прокурора Верховного суду або керівником відповідного відділу. Крім того, змінюється стаття 27 статуту, що розширює повноваження Ради прокурорів порівняно з дискреційними рішеннями Генерального прокурора. При вирішенні розбіжностей Рада прокурорів зможе нав’язати свою позицію, якщо її підтримають щонайменше три п’ятих членів.

Законопроєкт також адаптує статут прокуратури до її нової ролі як керівника судових розслідувань. Прокуратура керуватиме судовою поліцією у функціях розслідування злочинів; регулюється призначення відповідального прокурора у кожній справі, а також правила розслідування; встановлюється режим відводу та самовідводу прокурорів, який буде таким же, як для суддів та магістратів, згідно з Органічним законом про судову владу.

На цьому ж засіданні Рада міністрів також у другому читанні проголосувала за реформу Органічного закону про судову владу. Ця реформа передбачає розширення та зміцнення судової та прокурорської кар’єри, збільшення кількості суддів шляхом прискорення доступу за так званим «четвертим туром» (зарезервованим для юристів із визнаним авторитетом) та вирішення ситуації з тимчасовим статусом сотень суддів-заступників.

Новий текст закону враховує обов’язкові висновки Генеральної ради судової влади, Ради прокуратури та Державної ради, хоча лише останній дав загальну позитивну оцінку проєкту. До остаточної редакції, що буде надіслана до парламенту, внесено деякі технічні зміни, як-от скасування примусового конкурсу при підвищенні з судді до магістрата або врахування історичних запитів Генеральної ради судової влади, наприклад, виключення фази заміщення та посилення для суддів на практиці.

Попри це, проєкт закону зберігає деякі положення, які викликали зауваження у Генеральної ради судової влади чи консультативного органу прокуратури. Серед них – вимога для всіх суддів, які займаються підготовкою кандидатів, отримувати дозвіл на сумісництво (зараз це потрібно лише тим, хто перевищує певну кількість годин); або передбачений надзвичайний процес для закріплення статусу сотень суддів-заступників. Ця група налічує 913 осіб (понад 70% – жінки), деякі з яких працюють у тимчасовому статусі більше двох десятиліть.