Декількома словами
Докторантура готує фахівців із цінними дослідницькими навичками для бізнесу. Попри зростання кількості випускників та їхній потенціал для інновацій, існує розрив між академічним середовищем і компаніями. Тісна співпраця науки та бізнесу необхідна для повної реалізації потенціалу докторів наук і стимулювання економіки.
У сучасному світі бізнес дедалі більше потребує висококваліфікованих фахівців, здатних генерувати та впроваджувати інновації. Докторантура (в українській термінології), готує саме таких професіоналів, які володіють глибокими дослідницькими навичками та здатністю вирішувати складні, нестандартні завдання. Однак, незважаючи на очевидну цінність докторів наук, їх інтеграція в бізнес-середовище поки що не налагоджена достатньо ефективно.
За даними дослідження, проведеного в одній із європейських країн, у 2022-2023 навчальному році програми докторантури завершили понад 11 тисяч осіб, що на 6,6% більше, ніж роком раніше. Переважна більшість з них – випускники державних університетів. Значну частку докторантів становить молодь віком 25-30 років. Це вказує на зростаючий потенціал для залучення високоосвічених кадрів в економіку. Але як цей потенціал використовується?
Мета докторантури — не лише поглиблене вивчення певної галузі знання, а й формування навичок самостійної дослідницької роботи, кульмінацією якої стає захист дисертації. Законодавство багатьох країн визнає докторантів ключовими учасниками процесу генерації та трансферу знань та інновацій, вбачаючи в них лідерів, здатних перетворювати наукові відкриття на суспільне благо та економічну вигоду.
У зв'язку з цим робляться кроки для зближення академічного середовища та бізнесу. Наприклад, у деяких країнах вже запроваджується «індустріальна» спеціалізація для докторських програм. Вона передбачає виконання частини досліджень у співпраці з компаніями, щоб докторанти могли вирішувати реальні виробничі завдання та адаптувати свої знання до потреб ринку. Це допомагає налагодити міст між академічним світом і світом бізнесу, незалежно від того, державні це чи приватні підприємства.
Представники університетів наголошують, що виші створюють знання та готують професіоналів, а компанії застосовують ці знання для створення вартості та робочих місць. Доктори наук із їх просунутою підготовкою та дослідницьким досвідом відіграють вирішальну роль у цьому процесі, беручи участь як у фундаментальних дослідженнях, так і в трансфері технологій та інноваціях. Однак статистика показує, що не всі випускники докторантури знаходять роботу, що відповідає їхній кваліфікації, а в компаніях лише третина докторів наук займаються безпосередньо дослідницькою діяльністю.
Експерти зазначають, що докторанти володіють безліччю компетенцій, надзвичайно цінних для бізнесу. Серед них: здатність до критичного мислення, аналітичні навички, вміння формулювати та вирішувати складні проблеми, працювати в умовах невизначеності та браку інформації, ефективно спілкуватися та працювати як самостійно, так і в команді. Ці навички розвиваються в ході підготовки дисертації, незалежно від конкретної галузі дослідження.
Представники ділових кіл підтверджують, що за останні десятиліття світ бізнесу сильно змінився і вимагає наявності висококваліфікованих фахівців, здатних адаптуватися, впроваджувати інновації та привносити спеціалізовані знання. Профіль доктора наук розглядається як стратегічно важливий, оскільки ці фахівці здатні не лише розуміти технологічні, соціальні та економічні зміни, але й передбачати їх, пропонуючи інноваційні рішення, що підвищують конкурентоспроможність компаній.
Незважаючи на взаємний інтерес, взаємодія між університетами та бізнесом часто недостатньо ефективна. Відсутність спільної мови, гнучких механізмів для передачі знань і талантів, а також недооцінка потенціалу докторантів з боку багатьох компаній та недостатня орієнтація на бізнес в академічному середовищі перешкоджають повній реалізації цього потенціалу. Експерти закликають до активізації співпраці, інвестування у спільні програми та створення стимулів для більш тісного зв'язку науки та бізнесу.
