Декількома словами
Стаття присвячена пам'яті Хосе Мухіки, колишньому президенту Уругваю, а також включає роздуми про життя та спортивні досягнення молодого футболіста Ламіна Ямаля.
У некрологах та листах читачів, опублікованих у різних виданнях, згадують Хосе 'Пепе' Мухіку, колишнього президента Уругваю, який пішов з життя. З його смертю відходить епоха, покоління, яке боролося за побудову суспільства, яке, як зазначається, зараз намагаються зруйнувати.
Мухіка, на думку авторів, належав до покоління, готового жертвувати життям заради завоювання прав, захисту трудящих та створення кращого майбутнього для своїх нащадків. Висловлюється жаль про те, що нинішнє покоління, можливо, забуло зусилля та жертви предків.
В одному з листів підкреслюється етичність Мухіки, його скромність, бачення колективу, простота та почуття гумору. Його погляди та висловлювання цитуються як приклад мудрості та проникливості.
Також у матеріалах порушено тему балансу між роботою та особистим життям. Автор одного з листів ділиться особистим досвідом, розмірковуючи про брак часу за наявності грошей і навпаки. Піднімається питання про пріоритети та цінності в сучасному світі.
На додаток до цього, у статті згадується юний футболіст Ламін Ямаль з «Барселони», який у свої 17 років вже зарекомендував себе як світова зірка футболу. Підкреслюється його внесок у гру, а також його внесок як гравця та його здібності, що виходять за рамки простих статистичних даних.
