Декількома словами
Новина про вплив відкриттів у квантовій фізиці на сучасний світ, від Макса Планка до атомної бомби, з філософським аналізом Карла Шмітта.
Макс Планк здійснив революцію у фізиці, відкривши, що випромінювання випускається не безперервно, а у вигляді невеликих дискретних та неподільних пакетів, які він назвав «квантами». Це відкриття поклало початок квантовій фізиці та мало величезний вплив на науку.
Німецький юрист Карл Шмітт, відомий своїми суперечливими поглядами, називав квантову фізику «первинною метафізикою». Він критикував Вернера Гейзенберга та інших вчених, яких вважав «руйнівниками філософії німецького ідеалізму», що спиралася на ідеї Гегеля.
У своїх роботах Шмітт переносить мікроскопічний світ у псевдонауковий вимір, де елементарні частинки стають джерелом квантового містицизму, який, на його думку, є чистою вигадкою. Проте, Шмітт був не єдиним, хто виходив за рамки наукового розуміння квантової фізики, інтерпретуючи її як певну філософську притчу.
Якщо ви хочете глибше зануритися у захопливий світ невидимих частинок та їхньої історії, варто звернути увагу на книгу Хосе Мануеля Санчеса Рона «Історія квантової фізики». У цій роботі автор простою і зрозумілою мовою розповідає про ключові події, які привели до сучасного розуміння елементарних частинок.
Санчес Рон починає з поняття абсолютно чорного тіла, введеного Густавом Кірхгофом у 1860 році, що стало одним з основних елементів квантової механіки. Далі він детально описує відкриття Макса Планка, який у 1900 році виявив, що випромінювання випускається квантами, а потім – внесок Ейнштейна, який припустив, що світло може поводитися як потік частинок, названих «квантами світла».
Ці відкриття призвели до революційних експериментів з атомними моделями Резерфорда та Бора, а також заклали теоретичну основу для ядерного розпаду та створення атомної бомби.
Подорож у світ атомних експериментів захоплює і не терпить спрощень. Це шлях, який піднімає пил та пісок пустелі Лос-Аламос, де самотня постать людини в капелюсі розчиняється в ночі, згоряючи в попелі своєї цигарки. Мова йде про вченого, якого Карл Шмітт згадує у своїх щоденникових записах, граючи словами з «Pappenheimer», що, за словами перекладача Гонсалеса Віньяса, означає «сімейне минуле».
В даному випадку знадобилося б метафізичне дослідження, щоб пояснити, як один з архітекторів Третього рейху вплинув на певні кола лівих, і як відкриття, настільки важливе для науки, як квантова фізика, послужило руйнуванню та загрозі для світу, в якому ми живемо.
«Кінець світу» — це глибокий аналіз, який виходить за рамки простого наукового оповідання, торкаючись складних філософських та моральних питань, пов'язаних з розвитком квантової фізики та її впливом на сучасний світ.
