Декількома словами
Мойсес Саман, відомий фотожурналіст, розповідає про свою роботу в зонах конфліктів, про отримання Пулітцерівської премії та про важливість відображення людської гідності.
Відомий фотожурналіст Мойсес Саман, який співпрацює з агентством Magnum, отримав престижну Пулітцерівську премію. Саман, чиї роботи висвітлювали конфлікти в Іраку, Афганістані, Сирії, Лівії та Судані протягом більше двох десятиліть, здобув нагороди за висвітлення подій в Сирії для журналу The New Yorker та за міжнародне висвітлення у складі команди The New York Times.
В інтерв'ю Саман розповів про те, як випадковість привела його до професії. Він народився в Лімі, в дитинстві переїхав до Барселони, а потім перебрався до США. Після роботи в ресторанах та роздачі телефонних довідників він вступив до університету, де його увагу привернули фотографії про війну в Югославії. Саме вони стали переломним моментом.
«Я відреагував на це», - згадує фотограф. Сьогодні його визнано одним з провідних фотографів світу, що працює з такими виданнями, як The New York Times, The New Yorker та Time. Саман отримав дві премії Пулітцера, що є важливим визнанням його роботи. Він також є лауреатом декількох премій World Press Photo.
Саман ділиться своїми враженнями про нагороди, відзначаючи, що для нього це одночасно зворушливо і незручно. Він підкреслює, що йому б хотілося, щоб цінність, віддана його фотографіям, відповідала цінності життів людей, яких він зафіксував. Саман прибув до Сирії через два дні після падіння режиму і зіткнувся з виснаженою країною, де поєднувалися гідність та смирення. Він зазначає, що молоді люди, які пережили війну, з трудом уявляють собі майбутнє. Для Самана повернення в Сирію було способом завершити коло, що ознаменувало його професійний та особистий шлях.
Фотограф також розповів про свій підхід до роботи, про прагнення показати складність конфліктів, в яких ролі жертв та катів постійно змінюються. Він намагається уникати об'єктивності та прагне передати емоції. Його фотографії з Сирії відрізняються естетикою, де він намагається показати людей, а не просто жертв. Саман вважає, що хороша фотографія - це та, з якою можна взаємодіяти, яка змушує задуматися та відчути щось глибоке.
Саман також підкреслює важливість збереження гідності людей в умовах конфлікту, розповідаючи історії про людей з іменами, біографіями, мріями, спогадами та страхами.
