Декількома словами
Міністерка соціального захисту Іспанії Ельма Саїс обговорює питання пенсійної реформи, торкаючись аспектів продовження трудової діяльності та можливості дострокового виходу на пенсію, а також фінансову стійкість системи.
Міністерка соціального захисту Іспанії Ельма Саїс обговорює питання пенсійної реформи, торкаючись важливих аспектів майбутнього пенсіонерів. В центрі уваги – проблема балансу між необхідністю збільшення пенсійних виплат та пошуком способів підтримання фінансової стійкості системи. Офіційні дані свідчать про зростаючу тенденцію до відтермінування виходу на пенсію, що вітається урядом.
Саїс підкреслює, що продовження трудової діяльності розглядається як можливість для збільшення пенсійних відрахувань і, як наслідок, для забезпечення фінансової стабільності системи. Вона наголошує на важливості збереження та використання досвіду старшого покоління, вказуючи на те, що «талант не знає ні соціальної приналежності, ні етнічного походження, ні віку». Міністерка підкреслює, що на даний час середній вік виходу на пенсію в Іспанії становить 65,1 року, тоді як у 2019 році цей показник становив 64,4 роки.
Проте, паралельно з цим, обговорюється питання надання можливості дострокового виходу на пенсію для певних категорій працівників, чия діяльність пов'язана з особливими умовами праці, такими як будівельники, працівники транспорту та сфери охорони здоров'я. Міністерство працює над встановленням коефіцієнтів, які дозволять таким працівникам виходити на пенсію раніше без втрати в пенсійних виплатах.
В контексті майбутнього виходу на пенсію покоління «бебі-бумерів» (народжених між 1958 та 1975 роками), яке є одним з найчисленніших, Саїс підкреслює важливість підтримки фінансової стійкості пенсійної системи. Реформа пенсій спрямована на забезпечення стабільності виплат навіть з урахуванням цих демографічних змін. Міністерка зазначає, що реформа розрахована на довгострокову перспективу, аж до 2050 року.
Насамкінець Саїс підкреслює, що пенсійна система Іспанії залишається стійкою, незважаючи на побоювання щодо її можливого краху, і уряд докладає зусиль для її підтримки. Вона також наголошує на важливості міграції для зміцнення ринку праці та спростовує твердження про непосильне боргове навантаження пенсійної системи.
