Декількома словами
У статті аналізується реконструкція площі Глорієс в Барселоні, її нові елементи, зокрема дитячий майданчик та сад кактусів, а також вплив на міське середовище та пам'ять місця.
Нова площа Глорієс у Барселоні, відкрита після реконструкції, викликає неоднозначні почуття у містян та експертів. У статті розглядається трансформація цього місця, його нові елементи та вплив на міське середовище.
Після довгоочікуваного завершення реконструкції площа Глорієс, розташована в Барселоні, постала перед жителями у оновленому вигляді. Одним із ключових елементів нового обличчя є сад кактусів, що веде до входу в метро, та подвійне коло дитячих ігрових майданчиків. Ці елементи привертають увагу та викликають інтерес у відвідувачів.
Багато хто висловлює захоплення з приводу оновленої площі, що цілком зрозуміло, враховуючи тривале очікування закінчення робіт. Однак, на думку автора, поки що рано робити висновки щодо дизайну площі та оцінювати рослинність, обіцяну в проектних зображеннях та відео.
Нова площа формувалася з використанням різних елементів, натхнених Folies du Parc de la Villette в Парижі (1982 рік). Автор пропонує поглянути на деякі аспекти дизайну цього міського простору з нової точки зору.
Аерофотознімки демонструють, що площа значно змінилася порівняно з попереднім, нерівним та єдиним профілем, незважаючи на збереження кільцевої дороги. Можливо, поточна форма пояснює різноманітність кіл у геометрії різних елементів площі, розкиданих всюди, як «місяці» у курячому бульйоні. Автор відзначає, що це може бути святкуванням універсальності кола для вирішення задач та «співіснування» з іншими подібними фігурами.
Серед різних кіл виділяються сад кактусів, який включає вхід у метро, та подвійне коло дитячих ігрових майданчиків. Дитячий майданчик виглядає чудово та заслуговує на увагу. Вона приваблює безліч дітей, які із задоволенням грають на ній. Це приклад винахідливості та уяви. Автор також згадує про необхідність переосмислення дитячих ігрових майданчиків.
Кругла форма цього майданчика викликає асоціації з зниклою кільцевою дорогою. Автор задається питанням: чи мають місця пам'ять? Чи можуть вони впливати на те, що будується на їхньому місці? Здається, що велике кільце розпалося і породило інші, менші кільця. Це нагадує про важливість збереження культурної спадщини та пам'яті місця.
Роздуми про дитячі ігри тут приводять до трагічної реальності: більше п'ятнадцяти тисяч дітей, убитих ізраїльською армією в Газі, більше ніколи не зможуть грати.
