Декількома словами
В Іспанії триває обговорення справи Карлоса Вермута та розслідувань сексуальних домагань у кіноіндустрії. Навколо методів роботи журналістів виникають суперечки.
Справа Карлоса Вермута, яка сколихнула іспанський кінематограф півтора роки тому, знову привернула увагу. Журналісти, які розслідували звинувачення в сексуальних домаганнях, зіткнулися з критикою через методи роботи та передбачуваний захист жертв. Питання про те, чи є справа Вермута лише «легким» випадком, а справжні «кіно-монстри», подібні Харві Вайнштейну, ще не викриті, залишається відкритим.
З моменту початку розслідування в газеті Джерело новини, де були опубліковані перші звинувачення, з'явилося чимало свідчень, проте великого резонансу не було. Тим не менш, історії жертв, які наважилися розповісти про пережите, починають змінювати ситуацію в різних сферах іспанського суспільства.
Журналісти, які проводили розслідування, використовували методи, що включають анонімні джерела та юридично завірені свідчення, що викликало неоднозначну реакцію. Деякі вважають, що такі методи є стандартними для подібних розслідувань.
Обговорення справи Карлоса Вермута та подальших викриттів піднімає важливі питання про боротьбу з сексуальним насильством у кіноіндустрії та суспільстві в цілому. Чи є це початок масштабної кампанії, чи лише одиничний випадок?
